У Харкові викрито злочинну групу з 13 осіб, до якої входили посадовці медико-соціальних експертних комісій та їхні спільники. Суд визнав…
Після окупації російськими військами Криму у 2014 році сказати, що півострів змінився – це нічого не сказати. Метаморфоза стала настільки великою, що самі ж кримчани не можуть збагнути масштаби цього процесу. Як гусінь після стадії лялечки перетворюється на чудового метелика, так із Кримом усе відбувається схожим чином, але у руйнівному контексті.
Удар по колективному «холодильнику»
Про мілітаризацію півострова на АрміяInform уже йшлося, прочитати можна тут. Сьогодні ж мова піде про «високі пенсії, мільйони туристів, права кримчан» та решту соціальних явищ та нереалізованих сподівань, які після окупації Криму почали обурювати місцевих мешканців.
Гасла про «родную гавань», «Крымнаш» нині можна почути хіба що в російській глибинці, де пропаганда втовкмачила в голови людей пропагандистські наративи, а на який «хліб» їх намащувати далі не пояснила. І навіть в Москві та Санкт-Петербурзі багато місцевої інтелігенції вже зрозуміли, що афера з окупацією півострова є ударом по економіці Росії, а значить – і по колективному «холодильнику». Переглядаючи опитування російських журналістів, які намагаються більш-менш об’єктивно висвітлювати події, ми чітко бачимо, що чомусь тими, хто кричить про рай у російському Криму, є або представники «тубільської» влади, або люди з явними ознаками алко- чи наркозалежності.
Росія виконала обіцянку – пенсіонерам збільшили пенсії. Та є одне але…
Під час псевдореферендуму в Криму велика кількість сепаратистськи налаштованих літніх людей, скандуючи гасла російської пропаганди, розповідали, які в них будуть високі пенсії і як вони заживуть безбідно. Але не врахували один нюанс – ціни, які на півострові стали космічними. Крім того, Крим – не Росія, тому й значну частину доплат, які додавали в РФ, кримським пенсіонерам так і не виплатили. Як казав один російський політик: «Денег нет, но вы держитесь…»
Розуміючи, що їх обманули, тихенько бідкаються собі під носа й бояться сказати щось голосно, адже репресивна машина не дрімає. Словом, повернули все назад, у «совок». І лише частина пенсіонерів з іронічною посмішкою каже, що знали про наслідки й попереджали співвітчизників про брехливість кремлівської машини, що на облуді збирає свої дивіденди. Втім, до них не дослухалися і наробили всьому Криму лиха.
Нині себе у «шоколаді» почувають хіба що деякі військові пенсіонери, але ж таких меншість.
Розчарування членів секти «Свідків Кримнашу»
Численні відеозаписи, які робили самі ж кримчани або журналісти, свідчать, що попри обіцянки «метрополії» збільшити кількість туристів (буквально через примус держслужбовців їхати на окуповані українські пляжі та гори) – самих туристів вкрай мало. До 2014 року сезонних заробітків вистачало місцевим мешканцям на рік, до наступного курортного сезону. Сьогодні ж підприємці, бізнесмени, орендодавці та прості люди, які щось заробляли на відпочивальниках, збирають крихти.
Звичайно, була надія, що після добудови кримського моста потік релаксантів неабияк зросте. Але і тут фіаско. Так, у перший рік після відкриття моста спостерігалося певне збільшення кількості туристів. Проте, простоюючи у багатоденних заторах, частина «Свідків Кримнашу» і не змочила ноги в Чорному морі, поїхавши назад. Інші, хто таки потрапив на півострів, були вкрай розчаровані. Численні відео про високі ціни, поганий сервіс зробили курортним містам украй негативний імідж. Варто додати, що до цього «злі бандерівці» не доклали рук, все зробили самі російські туристи.
І хоч як би не рапортувала влада Росії про мільйони туристів щороку, коментарі росіян і місцевих жителів доводять зовсім протилежне. Ба більше, якщо зазирнути на гостину до камер «курортного спостереження», які працюють в онлайн-режимі та транслюють пляжну картинку з півострова, то стає очевидним, скільки справді є відпочивальників у Криму.
Спеціально для наочності зробив кілька принтскринів в один і той же післяобідній час з Алушти, Феодосії, Судака, Севастополя, Ялти й Морського. На них видно, що трохи людей все ж є на півострові. Навіть якщо припустити, що це не місцеві, а гості, то такої кількості туристів справді замало, щоб сезонний бізнес у кримчан процвітав хоча б на довоєнному рівні.
Порушення прав кримчан: цензура, репресії й тотальна корупція
Неодноразово правозахисники й різні організації повідомляли про порушення прав кримчан. На початку липня цього року вийшла доповідь Генерального секретаря ООН «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та в місті Севастополь, Україна». Її представила в Женеві Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет.
У доповіді йдеться про те, що в Криму тривають порушення прав людини з боку правоохоронних органів, які, зокрема, вдаються до тортур. Верховний комісар зазначила, що жодна з офіційних скарг постраждалих не привела до покарання винних. За її словами, умови в місцях позбавлення волі в Криму настільки незадовільні, що перебування там заарештованих можна розглядати як «нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження або покарання». Мішель Бачелет турбує і криміналізація вільного вираження думок кримчан у соцмережах. Журналісти й медійники постійно потерпають від втручання у свою професійну діяльність.
Згідно з доповіддю, порушуючи міжнародне гуманітарне право, Росія продовжує проводити військовий призов в Криму, а також, всупереч обов’язку поважати кримінальне законодавство окупованої території, застосовує власний кримінальний кодекс.
Також днями з’явилася інформація про те, що Росія «інформує» кримчан, які виїжджають з окупованого півострова, що у повторному виїзді на територію материкової України їм відмовлять. Правозахисниця Ольга Скрипник вважає таку ситуацію найпроблемнішою з точки зору порушення прав людини. А Кримська правозахисна група у складі коаліції організацій громадянського суспільства навіть зробила спеціальне Подання до Комітету ООН з прав людини.
Крім того, кримчани неодноразово розповідали в численних відеозаписах про тотальну корупцію в органах окупаційної влади, яка за будь-який документ чи дію вимагає хабарі. Чого вартують відео, які мало не щомісяця розлітаються інтернетом про захоплення тамтешніми «намісниками» та їхніми посіпаками пляжів, зон відпочинку, незаконне встановлення парканів і проведення будівельних робіт.
З корінним кримськотатарським населення справи ще гірші. Зі ста кримських політв’язнів кожен десятий засуджений – це громадський журналіст. Про це повідомила голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик. За її словами, зі 100 кримських політв’язнів – 77 кримські татари, 37 політв’язнів перебувають на терені Криму, а 63 – в самій Росії. 42 особи вже отримали вирок від 4 до 19 років позбавлення волі. Зі 100 осіб 10 – цивільні журналісти. Також неодноразово повідомлялося, що окупанти всіма доступними засобами чинять тиск на кримських татар.
Пересохлий кримський канал та екологічна катастрофа
До 2014 року 85 % потреб Криму в прісній воді забезпечував Північно-Кримський канал. Після його відключення на півострові почалися серйозні проблеми. Слід зазначити, що близько 70 % всієї материкової води йшло на потреби аграріїв. Сьогодні ж рисові та соєві поля фізично зникають, бо їх нема чим зрошувати, у фермерів колосальні збитки. До слова, Крим був найбільшим виробником рису в Україні.
Також варто зазначити, що постраждали й великі підприємства півострова, які споживали 10 % дніпровської води з каналу. Наприклад, завод «Кримський титан», на якому після окупації Криму та через брак води почали порушувати техніку безпеки. Зокрема підприємство скидало гідролізну кислоту у водойму на 43 квадратних кілометрах. Води ставало дедалі менше й за кілька років вона взагалі щезла. Сухий оксид сірки почав підійматися у повітря і, контактуючи з водою, перетворювався на сірчану кислоту. Кримчани з Армянська були шоковані тим, що відбувалося та відбувається донині. На їхні заклики про порятунок окупаційна влада реагувала в’яло, а з часом взагалі забула. Проте екологічна катастрофа нікуди не зникла й розростається.
PS:
У підсумку кримчанам з кожним роком живеться дедалі важче. Туризм катастрофічно просів, поля з зерном висихають, підприємства створюють реальну загрозу життю людей і як наслідок – люди втрачають роботу й не мають засобів до існування. Багато з них уже покинули півострів у пошуках кращої долі на материковій частині України, хто мав родичів з Росії – виїхали на чужину, де з ними взагалі ніхто не рахується. Невдоволення окупаційною владою зростає. Така ось сумна «російська перспектива» у Криму та тих, хто кликав до себе в хату «братський» народ.
