Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Виноградівський районний суд Закарпатської області 16 вересня 2025 року визнав винною жительку міста Виноградів, раніше не судиму, у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в умовах воєнного стану.
Жінка брала участь у силовому блокуванні роботи мобілізаційної групи ТЦК та СП і поліції, застосувала фізичне насильство щодо військовослужбовців і фактично зірвала виконання мобілізаційних заходів у Берегівському районі.
Суд призначив їй 5 років позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, а також зобов’язав сплатити понад 10 тисяч гривень процесуальних витрат.
Що сталося: пост — оточення — палиця — удари
Подія сталася 16 жовтня 2024 року на околиці села Шаланки Берегівського району.
На визначеному маршруті мобілізаційна група у складі військовослужбовців ТЦК та СП і співробітника Національної поліції здійснювала перевірку військово-облікових документів громадян призовного віку. Пост був облаштований відповідно до наказів військового командування і діяв у межах повноважень, передбачених режимом воєнного стану.
Перебування групи викликало агресивну реакцію частини місцевих мешканців. До поста приїхали кілька автомобілів. Почалися крики, образи, публічні звинувачення у «незаконній мобілізації».
Жителька Виноградова разом з іншими особами розпочала словесний конфлікт з військовими та поліцейським, блокувала їх пересування, підбурювала натовп і фіксувала події на відео.
Далі конфлікт перейшов у фізичну фазу.
За матеріалами слідства, жінка схопила дерев’яну палицю — опору дорожнього знаку «СТОП» — і намагалася вдарити одного з військовослужбовців, після чого нанесла удари іншому представнику мобілізаційної групи.
Суд дійшов висновку: ці дії унеможливили виконання законних завдань ТЦК та СП, а отже — безпосередньо перешкодили мобілізаційній роботі в особливий період.
Юридична оцінка: не конфлікт, а злочин
Дії обвинуваченої кваліфіковано за ч.1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України — перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
У матеріалах справи, зокрема, зазначено: «Активні дії, спрямовані на блокування та фізичне перешкоджання виконанню службових обов’язків військовослужбовцями, унеможливили здійснення законної діяльності Збройних Сил України».
Висновок експертів СБУ також підтвердив наявність лінгвістичних та поведінкових ознак перешкоджання діяльності підрозділу ЗСУ.
Справу розглянуто в порядку угоди про визнання винуватості: обвинувачена повністю визнала свою провину.
Важливий контекст: хто такі військовослужбовці ТЦК та СП
Суд у цій справі окремо зафіксував принципову річ, яку часто свідомо ігнорують у вуличних конфліктах: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки — це органи військового управління, що безпосередньо виконують завдання оборони держави.
На таких постах стоять не чиновники. Дуже часто це військовослужбовці, які ще вчора були на фронті, а після поранень чи контузій повернулися до служби в тилу. Вони не втекли з війни — вони продовжили її там, де армія не може існувати без системи: в обліку, комплектуванні, ротаціях, підтриманні боєздатності підрозділів.
Їхня робота не зводиться до «зупинки на дорозі». Вона починається там, де закінчується окоп: коли потрібно доукомплектувати бригаду, замінити виснажених бійців, дати армії дихати і воювати далі. Це інший фронт — менш видимий, але не менш критичний.
Саме тому суд дав однозначну оцінку тому, що сталося на мобілізаційному посту. Коли групу оточують, блокують, зривають її роботу і б’ють палицями — це вже не про емоції і не «громадянську позицію». Це прямий удар по обороноздатності країни в умовах війни.
У вироку зафіксовано чітко: будь-який силовий або організований зрив мобілізаційної роботи є кримінальним злочином проти держави.
Війна не терпить самосуду над мобілізацією. Бо кожен зірваний пост у тилу — це чиясь недоукомплектована позиція на фронті.
