Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
У роки Другої світової Україна подарувала фронту десятки талановитих воєначальників. Генерал армії Іван Черняховський — один з них. Він — визволитель трьох столиць союзних республік — Києва, Мінська та Вільнюса й наймолодший за віком командувач фронтом. Про цікаві факти з життя видатного полководця читайте в АрміяInform.
Улюбленець долі, якому завжди усміхалася фортуна
Якщо прискіпливо подивитися на його життєвий, військовий шлях, то важко не погодитися з цим твердженням. У 1930-ті він дивом не згинув у катівнях НКВС як ворог народу.
Якось до академії, де навчався Іван Данилович, надійшов лист, підписаний Пескудом — секретарем Томашпільського райкому партії, що на Вінниччині. У доносі йшлося: «слухач академії Черняховський приховав своє соціальне походження. Він не лише негідний навчатись у такому навчальному закладі, а й взагалі — служити у Червоній армії. З ним потрібно негайно розібратись».
Перевірка показала, що Іван Черняховський — з родини простих селян і ніколи не належав до так званих антирадянських елементів. Подібні «сигнали» вкоротили життя багатьом майбутнім генералам і маршалам РСЧА. Мине небагато часу і йому доведеться, ризикуючи не лише кар’єрою, а й власним життям, захищати чесне ім’я свого заступника, в якому НКВС вбачатиме ворога народу.
Улітку 1941-го підрозділи Черняховського перейшли кордон зі Східною Пруссією і добряче пошматували гітлерівців
Війну підполковник Черняховський зустрів командиром 28-ї танкової дивізії, що дислокувалася у Прибалтиці. З’єднання брало активну участь в оборонних боях під Шауляєм, на Західній Двіні, під Сольцями й Новгородом. У той час, коли «летіли голови» багатьох офіцерів, командир 28-ї отримує звання полковника. В коментарях до мемуарів фельдмаршала фон Манштейна йдеться про те, що влітку 1941-го підрозділи Черняховського… перейшли кордон зі Східною Пруссією і добряче пошматували гітлерівців!
У червні 1942 року генерал-майора Черняховського викликають до Москви й призначають командиром 18-го корпусу, що діяв на Воронезькому фронті. А вже в липні – під час засідання військової ради 60-ї армії – прямо до зали, де воно проходило, зателефонував Верховний Головнокомандувач «товариш Сталін» і повідомив: замість генерал-лейтенанта Антонюка «від сьогодні армією командує генерал Черняховський».
У березні 1944-го Черняховському надали звання генерал-полковника. У поданні командувач фронтом Георгій Жуков, який, як відомо, був досить скупим на похвалу підлеглим, писав: «За своїми знаннями й умінням керувати військами командувач 60-ї армії генерал-лейтенант Черняховський цілком заслуговує звання генерал-полковника. У порівнянні з Москаленком, Гречком і Рибалком він набагато вище. Просимо присвоїти тов. Черняховському звання генерал-полковника».
Серед усіх командувачів фронтами – він був наймолодшим
За кілька місяців після отримання звання генерал-полковника, а саме 28 червня 1944 року, він стає генералом армії. Тоді йому виповнилося лише 39 років і, як виявилось, зі всіх командувачів фронтами він був наймолодшим. Під час операції зі звільнення Білорусі військам Черняховського протистояло вороже угруповання військ «Центр» фельдмаршала фон Буша.
Цікавий факт: у роки Першої світової Буш командував батальйоном, а Черняховський обійняв цю посаду лише у 1937-му, у 30 років. На той час 52-річний Буш у чині генерал-лейтенанта командував корпусом, а в 1939-му прийняв командування армією. Після нападу Німеччини на Францію він керував операцією з обходу лінії Мажино та вторгненням до Бельгії, а підполковник Черняховський командував лише полком. Та попри ці обставини влітку 1941-го саме 28-ма дивізія полковника Черняховського зупинила передові частини Буша…
У газеті «Червона зірка» вже було набране повідомлення про присвоєння Івану Даниловичу звання Маршала Радянського Союзу. Та оскільки це звання посмертно не присвоювали, за вказівкою Сталіна його зняли з друку. За словами сина Олега Черняховського, його матір навіть бачила кітель з маршальськими погонами, який приносили батькові для примірки. Є інформація і про те, що прізвище генерала армії внесли до списків тих, кого Сталін планував нагородити орденом Перемоги. А таких було не так і багато.
Генерала-красеня любили жінки
Фронтовики розповідають історію, дуже схожу на легенду, але водночас цікаву. Так ось, Берія доповів Сталіну, що «товариш Черняховський користується шаленим успіхом серед жінок». І запитав «що з ним робити». Трохи подумавши, Сталін усміхнувся і відповів: «заздрити, товаришу Берія, заздрити…»
Серед командувачів фронтами не було його ровесників, двічі відзначених званням Героя Радянського Союзу. У післявоєнний час ті ж заздрісники, для яких життя солдата нічого не вартувало, подейкували, що він був улюбленцем Сталіна. Можливо, протилежне нині важко довести. Але те, що став таким не завдяки особистій відданості та сліпому виконанню наказів Верховного Головнокомандувача, доказів не потребує.
Його любили. Ті, кому довелося бодай раз зустрітись з командувачем, згадували його як надзвичайно чемного в стосунках з підлеглими, ніхто не чув образливого слова на свою адресу. Проте, кажуть, що деяким генералам часом таки діставалося на горіхи…
Не дожив до Перемоги 80 днів
Йому не судилося в маршальських погонах пройти Червоною площею на Параді перемоги на чолі військ свого прославленого 3-го Білоруського фронту, з якими визволяв Білорусь і Литву, а згодом штурмував і рубежі Східної Пруссії. Черняховський, як і Ватутін, стали єдиними командувачами фронтів, які загинули в період переможного наступу Червоної армії. Не дожив до Перемоги він якихось 80 днів…
В Україні вулиці, названі на честь Черняховського, є в Києві, Вінниці, Луцьку, Одесі, Сумах. На його батьківщині встановлено бронзовий бюст. Він навічно зарахований до списків 1-ї батареї Київського військового артилерійського училища. В Одесі споруджено пам’ятник Івану Черняховському.
Указом Президента України від 22 лютого 2013 року № 85/2013 Національному університету оборони України присвоєно ім’я Івана Черняховського (обґрунтування Указу: «Ураховуючи особливі заслуги перед Батьківщиною уславленого сина українського народу, видатного полководця, двічі Героя Радянського Союзу, генерала армії Черняховського Івана Даниловича та зважаючи на високі показники Національного університету оборони України у підготовці висококваліфікованих офіцерських кадрів для Збройних Сил України»).
