Все це через інформаційну небезпеку, яку становлять анонімні канали, а також потенційні можливості російських спецслужб відстежувати приватні повідомлення в цьому застосунку. Проблему загострило…
В оперативному резерві першої черги є льотчик-винищувач, який розповів АрміяInform про свою кар’єру офіцера-льотчика, про критичні ситуації під час польотів та, як через 22 роки перерви у службі знову почав літати…
У 1996 році льотчик-винищувач Володимир Супрун звільнився у запас. Протягом майже двадцяти років вів успішний бізнес. У 2014 році не залишився осторонь подій, які відбувались в країні. Пройшовши Майдан, повернувся до Збройних Сил України. Нині Володимир Васильович перебуває в оперативному резерві першої черги і готовий будь-якої миті стати на захист Батьківщини знову.
Про нього писали в газетах, коли він був ще курсантом
Володимир Супрун закохався у небо в трирічному віці, коли вперше побачив «кукурудзник» — легкий багатоцільовий літак Ан-2. Тоді пообіцяв собі стати льотчиком. Після 8-го класу майбутній льотчик три роки програв у духовому оркестрі, який був при Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.
— У вільний час я бігав на кар’єр, аби спостерігати за польотами. Весь час думав про те, як же ж тримається в повітрі ця «залізяка». В училище льотчиків поступив із першої спроби, яке закінчив у 1984 році. До речі, я одним із перших курсантів вилетів на багатоцільовому винищувачі третього покоління МіГ-23. Про мене навіть в газеті написали, — розповів Володимир Супрун.
Він досі до дрібниць пам’ятає свої перші польоти на літаках різних типів.
Через три роки після випуску з училища Володимир Супрун одним із перших вилетів на важкому багатоцільовому високоманевровому всепогодному винищувачі четвертого покоління Су-27. Причому, без навчання на тренажерах та без попередніх польотів на навчально-бойовому літаку, адже на той час цього всього просто у частині ще не було.
— Перед першим польотом склав заліки спершу командиру ескадрильї, потім командиру полку. Довелось із зав’язаними очима відповідати на запитання та показувати навпомацки, на які кнопки натискатиму в тих чи інших випадках під час майбутнього польоту. І таки злетів, — поділився спогадами Володимир Супрун.
Обидва двигуни зупинилися, довелось катапультуватися…
Він може годинами розповідати про польоти. Пригадує, як літав над Тихим океаном на пуски ракет, як супроводжував ударні групи дальньої бомбардувальної авіації, бачив, як пускались крилаті ракети. А ще — як долав 7 тисяч кілометрів із двома дозаправками, аби дістатися до туркменського міста Мари в Центр перевірки винищувачів.
— Повітряні бої відбувались із залученням літаків різних типів. Одного разу нам довелось «воювати» із МіГ-23 та МіГ-29. Спершу ми були у складі ланки, потім пару літаків відпустили, і продовжили двобій парами. Мій ведучий не зміг викрутитися, а тому залишив бій. Я продовжив змагатися один із двома винищувачами. І що ви думаєте? Привів два літаки полоненими на аеродром, — з гордістю згадує Володимир Васильович.
Потім була служба старшим льотчиком у військових частинах Західної групи радянських військ. Одного разу під час відпрацювання вправи у складі пари виникла аварійна ситуація. Довелось зупинити правий двигун через перегрів, і тоді раптово зупинився ще й лівий двигун.
— В інструкції до літака Су-27 написано, якщо на висоті менше ніж 2 тисячі метрів не вдається запустити двигуни, потрібно катапультуватися. Я був на висоті кількасот метрів. Вдалося набрати висоту до 700 метрів. Ще 28 секунд намагався запустити двигун та перетягнути літак за межі польського населеного пункту. Тестерограма об’єктивного контролю польоту підтвердила, що я катапультувався за кілька секунд до зіткнення літака із землею. Уламки літака зберігаються в Музеї військової справи в Кракові, — поділився спогадами Володимир Супрун.
У 1992 році льотчик написав рапорт, щоб повернутися служити рідній Україні. Спершу потрапив до Миргородської бригади тактичної авіації на посаду льотчика, а потім — старшого льотчика. Згодом став командиром стратегічного бомбардувальника Ту-22 у Ніжинському полку дальньої розвідувальної авіації. У 1996 році у військовому званні «майор» звільнився у запас за власним бажанням та започаткував власну справу, і незабаром став успішним бізнесменом.
Після перерви у 22 роки знову полетів…
На пенсії Володимир Супрун спочатку займався сільським господарством. Потім зайнявся розвитком стільникового зв’язку. Відкрив фірму, аби будувати базові станції стільникового зв’язку, встановлювати башти, антени, радіообладнання тощо.
Події 2014 року змінили життєві плани бізнесмена. Він із перших днів перебував на Майдані. 30 квітня 2014 року повернувся додому, а вже 4 травня був у Ніжинському районному військовому комісаріаті з бажанням стати до льотного строю. Він став першим із льотчиків, кого призвали із запасу.
Володимир Супрун не літав 22 роки. І після такої тривалої перерви він сів у кабіну навчально-бойового літака Су-27 та полетів. Звісно, були помилки, проте вони не завадили успішно виконати перше польотне завдання. На відновлення льотних навичок йому знадобився місяць. А вже через пів року льотчик почав працювати по всіх видах підготовки, приступив до бойового чергування та став сам навчати молодь.
Володимир Васильович одразу ж організував волонтерську допомогу льотному складу. Він знайшов американську тканину, яка не горить, та пошив усім льотчикам нові комбінезони. Закупив спеціальне взуття для льотного складу — спеціальні берци та термобілизну. А ще — подарував частині комп’ютери, нові меблі тощо.
У 2018 році, будучи льотчиком-інструктором та маючи звання «підполковник», звільнився у запас.
Перебуває в оперативному резерві першої черги
— Я готовий хоч сьогодні відправитись на передову захищати Батьківщину. Не хочу залишатися осторонь тих проблем та загроз, які постали перед нашою державою, — пояснює своє рішення про перебування в оперативному резерві офіцер запасу, за плечима якого понад тисячу годин нальоту.
Починаючи з 2019 року Володимир Супрун разом із іншими резервістами вдосконалює свої навички на навчальних зборах.
— Я мрію про мир в нашій країні. Мрію про те, аби військова авіація розвивалась, а професія льотчика була найбільш привабливою для молоді. Я залишатимусь в оперативному резерві стільки часу, скільки буде потрібно, — пообіцяв Володимир Супрун.
Фото — із особистого архіву Володимира Супруна
