Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Нещодавно відбулися важливі заходи за участю членів комітету ВР України та європейських колег з Фінляндії, Норвегії, Німеччини.
За коментарем щодо результатів цих заходів та їх значення для України ми звернулися до голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександра Завітневича.
— Що було предметом обговорення під час візитів до Норвегії та Фінляндії?
Візит до Норвегії та Фінляндії відбувся на запрошення Консультативної місії ЄС в Україні. Серед норвезьких учасників зустрічей слід відзначити голову Комітету з нагляду за спецслужбами та голову Служби безпеки. Серед фінських учасників — секретаря Комітету з нагляду за розвідкою, Омбудсмена з питань розвідки, а також голову Служби безпеки і розвідки.
На цих зустрічах домінувала тема демократичного цивільного нагляду за розвідувальними та спеціальними органами з детальним висвітленням досвіду європейських країн.
— У чому особливість заходів, які відбувалися в Німеччині?
Зустрічі в Німеччині відбулися на запрошення Женевського центру управління сектором безпеки (DCAF). Групу іноземних партнерів — фахівців у галузі управління сектором безпеки — очолював Рольф Вагнер, який є заступником директора Європейського центру з питань досліджень проблем безпеки імені Дж. Маршалла, головою Вищої консультативної ради «Консорціум заради миру». Серед низки питань центральне місце посіла проблематика щодо сучасного стану цивільного демократичного нагляду за розвідкою в Україні, його порівняння з тими стандартами, які притаманні європейським країнам. Досить змістовною з цього питання була інформація Нортаутас Статкус — омбудсмена з питань розвідки Литви.
Головною особливістю заходів було те, що мали можливість не просто ознайомитися з європейськими засадами цивільного демократичного контролю над спецслужбами, але поспілкуватися з тими особами, які безпосередньо беруть у ньому участь.
Загалом чи не найбільш цікавим був досвід країн Балтії, які після радянського періоду своєї історії за короткий період вибудували дієву систему, що повністю відповідає євроатлантичним критеріям.
— Наскільки актуальним для України під час війни є європейський досвід нагляду за спецслужбами?
Я б виділив кілька принципових моментів.
Перше. Ми ведемо війну з російським агресором не лише за суверенітет і територіальну цілісність України. Ми захищаємо європейський цивілізаційний шлях розвитку, в основі якого — людина, її права і гідність. Ми розвиваємо нашу державу, в якій активне суспільство є повноцінним учасником державотворчих процесів, у тому числі у сфері контролю за правовим та ефективним функціонуванням спецслужб.
Друге. Президент, уряд і парламент системно працюють над набуттям Україною членства в Європейському Союзі. Це не декларація намірів, а послідовна робота щодо відповідності критеріям членства. Одним з них є рівень демократичного цивільного контролю над сектором безпеки. Саме тому досвід Балтійських країн, Фінляндії та інших держав ЄС для нас важливий як орієнтир, як та модель, окремі елементи якої чи вона загалом може бути імплементована в Україні.
Третє. Питання демократичного цивільного контролю не зникало з порядку денного комітету навіть в умовах воєнного стану. Інша справа, що воно не завжди публічне. У межах наших повноважень ми проводимо закриті засідання за участю керівників спецслужб, обговорюємо ефективність їх діяльності, використання ресурсів та пріоритети роботи.
Водночас потрібно відверто сказати: повноваження нашого комітету в рази менші, ніж повноваження відповідних парламентських структур у країнах ЄС. Тому питання подальшого розвитку інституційної спроможності парламентського контролю в Україні є перспективним.
— Часто слово «контроль» сприймається як прояв недовіри.
Так, але в нашому випадку контроль — це не про недовіру. Це про демократичний баланс повноважень і відповідальності, баланс широких прав і суворої підзвітності спецслужб.
Ми переконані, що війна завершиться справедливим миром. І вже сьогодні потрібно удосконалювати систему контролю з прицілом на повоєнний час. Демократичний цивільний контроль піднімає на найвищий рівень питання професійної відповідальності посадових осіб спецслужб — не лише в межах службової вертикалі, а й перед суспільством.
Це також питання професійної культури та цінностей — як для чинних співробітників, так і для тих, хто прагне ними стати. Держава й надалі робитиме все для зміцнення сектору безпеки та створення належних умов для виконання завдань нашими спецслужбами. Але ці широкі повноваження мають бути врівноважені цілісною системою контролю, підзвітності щодо законності та ефективності діяльності спецслужб.
Європейський досвід показує: демократичний цивільний контроль не послаблює суб’єкти сектору безпеки та оборони — він визначає чіткі правові «червоні лінії» професійної діяльності, запроваджує найвищі стандарти кадрової політики, нульову толерантність до зловживань.
— Що з почутого на зустрічах з партнерами може бути впроваджено найближчим часом?
Ми отримали значний масив інформації, який уже обговорюємо в комітеті та з колегами-депутатами. У центрі уваги такі напрацювання європейських країн:
- розширений доступ парламентських комітетів до секретної інформації з діяльності спецслужб, право ініціювати перевірки, вимагати звітування про проведені операції та аналізувати співвідношення витрачених ресурсів і отриманих результатів;
- функціонування спеціалізованого судового контролю за інвазивними заходами спецслужб;
- посилення правового захисту кожного громадянина, зокрема забезпечення права отримувати інформацію щодо обґрунтованості дій спецслужб стосовно нього.
Тобто йдеться про багаторівневу систему контролю, яка виходить за межі суто парламентських механізмів і включає юридично уповноважені, незалежні та орієнтовані на права людини інституції чи суб’єкти.
Хочу наголосити, що вивчення цих та інших питань здійснюється з урахуванням досвіду європейських країн щодо цілісної системи запобігання витоку таємної інформації, чіткої регламентації того рівня, до якого можуть мати доступ депутати, члени комітету, омбудсмен.
Будь-які законодавчі зміни можливі лише після комплексного опрацювання цих та інших питань, обов’язково з врахуванням наших засад національної безпеки.
Загалом, демократичний цивільний контроль ми розглядаємо як цементуючий елемент сучасної системи безпеки — основу довіри між суспільством і силовими структурами та важливий компонент стійкості держави в умовах війни.
