Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році. День…
Євген вдома — маляр, а в бригаді «Гарт» — вправний навідник реактивних систем залпового вогню з позивним «Художник».
Про нього розповіли на сайті ДПСУ.
«У цивільному житті він вираховував ідеальну площу, щоб увіковічити баланс краси й гармонії на стінах. У війську — точно наводить установку за координатами, накриваючи максимально можливу зону зосередження противника», — зазначили прикордонники.
Євген родом з Одещини. З дитинства бачив красу навколо й намагався передати її на папері. Згодом талант переріс у справу життя. Своє покликання він знайшов в Одесі: займався будівництвом і власноруч оздоблював кожен зведений об’єкт. Додому з роботи на нього чекали дружина та діти.
Однак 24 лютого 2022 року він прокинувся не від ароматів сніданку, а від вибухів російських ракет, що летіли на його дім.
«Першою думкою було вивезти сім’ю. Ми жили в оточенні трьох військових частин, тож швидко зібралися й поїхали до рідних у село. Дорогою зустрічали колони техніки — вона йшла звідусіль. Я прораховував різні сценарії, тому родину залишив у безпеці, а сам повернувся до Одеси. Згодом мене мобілізували до прикордонників», — пригадав чоловік.
Свій бойовий шлях Євген розпочав на Південно-Слобожанському напрямку. Запевнив, що з командою пощастило відразу. Після БЗВП він потрапив до артилерії бригади «Гарт». Разом із побратимами об’їздив усю Харківщину. Кожна ділянка дала новий досвід, та робота під Вовчанськом посіла перше місце в його особистому топі успішно виконаних завдань.
«Ми працювали на Вовчанських Хуторах. Робота була безперервною. Мабуть, настільки набили руку, що з першого пристрілочного били точно в ціль. Це нереальні відчуття, коли наводиш установку — і снаряд одразу лягає туди, куди треба», — розповідає артилерист.
Сьогодні в «Художника» та його команди знову гарячий період. Противник веде активні штурмові дії в зоні відповідальності бригади «Гарт».
«Левова частка роботи з подавлення ворога припадає саме на розрахунок Євгена. Щоб зберегти життя піхоти, артилеристи працюють у режимі 24/7», — зазначили в ДПСУ.
Та навіть за таких умов військові не втрачають гумору й життєвого позитиву «Головне — вчасно підтримати побратимів»: бойовий медик «Кабан» вирішив стати артилеристом
«Ми як блискавка: уразили — і зникли. Скажу так: РСЗВ навести простіше, ніж привести будинок до ладу. Як кажуть, ламати — не будувати. А сьогодні ми з хлопцями саме ламаємо: плани противника, його інфраструктуру та фортифікації, нищимо особовий склад і дороговартісну техніку. Усе для того, щоб у майбутньому наші діти не знали, що таке вибухи», — сказав Євген.
Після Перемоги чоловік мріє повернутися до улюбленої справи — будувати домівки для людей, які втратили житло через російські ракети та шахеди. А поки що закликає приєднуватися до його команди й зробити свій внесок у перемогу.
«Потім ми все відбудуємо й заживемо ще краще, ніж жили. А зараз потрібно докласти максимум зусиль, щоб це скоріше закінчилося», — наголосив військовий.
