Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Вони виросли у родині священника, де шестеро з восьми дітей нині служать у війську. Сьогодні Чума й Мавка воюють пліч-о-пліч у бригаді «Буревій», одна командир відділення взводу розвідки 3-го батальйону оперативного призначення «Гроза», інша готується стати операторкою дронів.
Вони виросли у родині священника, де шестеро з восьми дітей нині служать у війську. Сьогодні Чума й Мавка воюють пліч-о-пліч у бригаді «Буревій», одна командир відділення взводу розвідки 3-го батальйону оперативного призначення «Гроза», інша готується стати операторкою дронів.
Про це йдеться у публікації на сторінці Першої Президентської бригада оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка НГУ «Буревій».
Старша сестра Чума вперше потрапила до Національної гвардії ще у 2021 році — брат запросив допомогти в оркестрі. Вона грала на трубі, мріяла підписати контракт і стати частиною колективу, але повномасштабна війна змінила все.
Після перших місяців волонтерства Чума у червні 2022 року підписала контракт і стала стрільцем батальйону Почесної Варти, а згодом перейшла до протитанкової артилерійської батареї. Вона швидко опанувала ПТРК і навчилася працювати з особовим складом, виїжджала на бойові завдання на Слов’янському напрямку, а з серпня 2024 року — на Куп’янському.
З березня 2025 року Чума командує гранатометним відділенням, а згодом очолила відділення розвідвзводу 3-го батальйону оперативного призначення «Гроза». Вона воює і навчає інших — ділиться знаннями з тактичної медицини, інженерної підготовки, топографії.
«Особливо пам’ятним для мене став січень 2025 року. Під час штурму району відповідальності 4-го батальйону ми працювали на артилерійській установці „Мілара“. Тоді за один день разом з побратимами випустили близько 90 кабачків (снарядів) по ворогу», — пригадує Чума.
Молодша сестра Мавка також з дитинства мріяла про військову форму, але спершу вступила до музичної академії. Після початку повномасштабного вторгнення волонтерила, допомагала на «Армія FM», а також грала на церемоніях поховань, яких за рік було близько п’ятисот.
«Це дуже загартувало мене. Я не хочу ховати побратимів — хочу знищувати ворогів», — зізнається Мавка.
У липні 2023 року вона підписала контракт і після служби у зв’язку перевелася до 1-го батальйону оперативного призначення «Форпост». Сьогодні допомагає з медійною роботою підрозділу, сама проходить тренування і навчається працювати з FPV-дронами.
«Моя мотивація — боротись за покоління, яке житиме у мирній країні. Ми віддаємо свою молодість заради того, щоб діти більше не знали, що таке війна», — каже вона.
Разом Чума й Мавка доводять: війна не розділила їх, а зробила сильнішими. Їхня історія — це приклад незламності українських жінок, які не лише воюють, а й надихають інших.
Як повідомляла АрміяInform, четверо братів із Львівщини разом служать у лавах Збройних Сил України, втілюючи давнє сімейне кредо: «Один за всіх, та всі за одного». Один із них — Тарас, оператор відділення радіоелектронної боротьби 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки.
