Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Сім’ї зниклих безвісти військовослужбовців, які належать до розформованих частин, гостро потребують створення спеціалізованого підрозділу соціального супроводу.
Таку комплексну підтримку родинам, що наразі не знають куди звернутися, буде надавати Регіональний центр соціального супроводу, створення якого започатковано у Збройних Силах.
Про це в коментарі АрміяInform сказала Марина Тарасюк — представниця Громадського об’єднання «Незламна родина» 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
— Я особисто вбачаю доцільність створення цього Центру. Тут найважливіше під час таких зустрічей відгородитися від власних емоцій і власної ситуації та поглянути на ситуацію тих, у кого вона критичніша.
У даному випадку це особи і родини, які належать до розформованих військових частин. Якщо моїй військовій частині на даний момент це не загрожує, то ті родини, які вже не мають до кого звернутися, потребують цих центрів. І саме на них зараз ці центри і направлені, тому це позитивне явище, — сказала вона.
Це та інші важливі питання щодо створення Регіонального центру соціального супроводу були порушені під час зустрічі з представницями родин зниклих безвісти військовослужбовців у Міністерстві оборони.
«Захист членів родин — головний пріоритет за будь-яких змін»: створення центру супроводу обговорили з представницями родин зниклих безвісти
Серія таких зустрічей дозволила з’ясувати, зафіксувати і врахувати на майбутнє численні побажання людей щодо створення у Збройних Силах України спеціалізованого підрозділу соціального супроводу.
— Чи є прогрес у цих зустрічах? Так, я вважаю, що це повинна бути не остання наша зустріч.
Важливо, що наші лектори, якщо їх так можна назвати, записували і нотували пропозиції.
Це викликало в мене довіру, що в майбутніх поправках, під час цього шляху такі поради від родин, яких безпосередньо торкнуться дані зміни, будуть включені в редакцію [Положення — ред.] цих центрів, — зауважила представниця «Незламної родини».
Окремо Марина Тарасюк наголосила на важливості громадських обговорень тих започаткованих Міністерства оборони ініціатив та реформ, які безпосередньо стосуються родин військовослужбовців.
«До нас прислухаються і чують»: голова Громадської ради при Коордштабі про зустріч з представниками Міноборони
Це дозволяє враховувати побажання та зауваження людей. Це сприяє зростанню довіри з боку сімей військових, які на особистому прикладі бачать, що їх чують і без консультацій з ними не приймають жодних значущих рішень.
— Громадське обговорення потрібне, якщо держава хоче мати зв’язок зі своїм суспільством. Як ми бачили, спершу центри не мали публічного обговорення і, як результат, це спричинило емоційне навантаження серед родин, тому що вони сприйняли це як акт недовіри.
З позитивного це те, що ми бачимо прогрес, стало зрозуміло, що ці зустрічі потрібні і вони проведені. Під час другої зустрічі, коли у нас формат обговорення більше був в такому діалозі, це справило на мене позитивне враження, — сказала активістка.
Найближчим завданням є доопрацювання та винесення на громадське обговорення проєкту Положення про Регіональний центр соціального супроводу.
Відбулась зустріч представників Міноборони, Коордштабу, Нацполіції з координаторами об’єднань родин зниклих безвісти
Це дозволить краще пояснити доцільність створення спеціалізованого підрозділу соціального супроводу тим, хто має щодо цього сумніви.
— Є очікування побачити Положення роботи цих центрів. Є очікування якоїсь нормативної бази, яку можна буде прочитати в будь-який момент. Тому що, як ми знаємо, зустрічі — це те, що ти міг занотувати або неправильно інколи зрозуміти, або через [певний — ред.] час забути.
Коли це все відбувається і прописується в паперовому вигляді, ти завжди можеш до цього повернутися і краще сприйняти цю інформацію. Тому для мене було б важливо, щоб ми побачили в майбутньому ці центри на папері, перед тим, як вони вже почнуть працювати в дії, — наголосила Марина Тарасюк.
Вона зауважила, що проєкт створення спеціалізованого підрозділу соціального супроводу потребує доопрацювання.
— Найбільший ризик, який в нас сьогодні є, це що буде в майбутньому. Тобто чи не зміниться, чи не стане іншою ситуація для діючих військових частин, чи не почнуть переводити їх [зниклих безвісти військовослужбовців — ред.] без згоди в інші військові частини.
Тобто це все, що було поставлено на ці зустрічі. Але це, скажімо, риторика, яка на сьогоднішній день в площині не існує — це тільки те, що буде в майбутньому. І наша задача спершу прописати те, що буде завтра і сьогодні.
Я розумію мотивацію створення цих центрів і доцільність також бачу. Але це все ще проєкт, який потребує доопрацювання, — підсумувала представниця Громадського об’єднання «Незламна родина» 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
«Центр створюють для роботи з тими військовими частинами, які розформовані»: ветеранка схвально відгукнулась про ініціативу Міноборони
Наразі йдеться про створення одного Регіонального центру соціального супроводу, який має статус військової частини та підпорядковуватиметься оперативному командуванню Сухопутних військ.
Переведення військовослужбовців до Центру здійснюватиметься лише з тих військових частин, які вже розформовані або переформовані.
Насамперед це стосуватиметься тих військових частин, для яких не встановлено правонаступника або правонаступниками яких визначено територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Якщо ж у військовій частині організаційно-штатні зміни не проводяться і не проводилися, переведення до Центру можливе виключно за ініціативою та згодою родини військовослужбовця.
