Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
Створення Регіонального центру соціального супроводу має сприяти вирішенню питань, які постають перед родинами зниклих безвісти військовослужбовців.
Цей підрозділ стане спеціалізованою інстанцією, де родичі зниклих безвісти військовослужбовців з військових частин, що зазнали організаційно-штатних змін (розформування чи переформування), зможуть отримати необхідну допомогу.
Про це АрміяInform розповіла ветеранка Аліна Терехова, яка має досвід роботи у позаштатній патронатній службі та продовжує опікуватися питаннями родин зниклих безвісти військових.
Продовжуючи супроводжувати родини зниклих безвісти вона часто стикається з проблемою, куди саме скерувати запити людей, якщо частина, де служив їхній родич, була розформована.
— Я працювала в одній з військових частин у позаштатній патронатній службі, тому знаю цю проблему зі зниклими безвісти.
З початку повномасштабної війни я була в теробороні в одному з батальйонів, який якраз розформували, і досі супроводжую родини зниклих безвісти по деяких питаннях.
До мене звертаються родини, бо я була бойовим медиком, мене просто знають з тієї частини, зі свого батальйону.
Але, на жаль, я нічим не можу допомогти, бо не знаю, куди їх направити, — сказала вона.
Наразі це питання має отримати вирішення, адже у Збройних Силах започатковано створення Регіонального центру соціального супроводу, що опікуватиметься справами військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин.
— Йдеться саме про те, що Центр створюють для тих військових частин, які розформовані.
Сьогодні Міністерство оборони визначило, що цей Центр буде для військових частин, які вже були розформовані з 2022 року до 2026 року.
Я саме за те, щоб такі центри були для розформованих військових частин, — сказала вона.
Наразі йдеться про те, що переведення зниклих безвісти військовослужбовців до Регіонального центру соціального супроводу відбуватиметься лише з тих військових частин, які вже розформовані або переформовані.
Це буде здійснюватися у разі, якщо такі розформовані частини не мають правонаступників, або ж їхніми правонаступниками визначено територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
На жаль, у багатьох випадках у ТЦК та СП робота з родинами зниклих безвісти військовослужбовців з розформованих частин не налагоджена належним чином. Тож створення Центру покликане вирішити цю проблему.
— Давайте казати чесно, що ТЦК у нас не допрацьовує до сих пір. Ні по родинах загиблих, ні по родинах зниклих безвісти. Тому що я також працюю з ТЦК і, на жаль, не доробляють, не беруть заяви.
Родинам доводиться самим якось шукати військові частини, куди тільки не звертатись, писати скарги на Міністерство оборони, що немає куди звернутися, щоб дізнатися про якусь довідку, — пояснила Аліна Терехова.
Створення Регіонального центру соціального супроводу має вирішити цю проблему, надавши людям чітко визначено установу для звернень з усіма питаннями, яка буде здійснювати комплексну підтримку родинам зниклих безвісти військових.
— Тому я за те, щоб такі центри, які створюються, працювали з військовими частинами, що вже розформовані.
Я працювала в патронатній службі 5-ї окремої штурмової бригади і досі допомагаю нашим родинам у деяких питаннях.
У родин зниклих безвісти була така пропозиція, і я дуже рада, що Міністерство оборони її почуло.
Думаю, така пропозиція була не лише від наших родин, а й від родин інших бойових бригад, — розповіла ветеранка.
Вона пояснила, що підготовку до роботи з родинами зниклих безвісти військових з частин, які будуть розформовані у майбутньому, слід починати вже зараз.
Адже після закінчення війни в багатьох військових частинах відбудуться організаційно-штатні зміни, частина буде розформована.
Тож потрібно буде зробити так, щоб уже існувала структура з підготовленими фахівцями, готова перебрати на себе роботу щодо зниклих безвісти військовослужбовців та їхніх родин.
— Йдеться про те, щоб у майбутньому зниклими безвісти опікувалися саме ті структури, які будуть пов’язані з розформованими частинами.
Ми розуміємо, що війна ще триває і, на жаль, певні частини можуть бути розформовані або отримати інший формат.
Координатори взаємодії з родинами з моєї бригади також пропонували готуватися до цього вже зараз.
Коли війна завершиться, а деякі військові частини будуть розформовані, цей персонал, який нині проходить підготовку і вже почав працювати, буде готовий продовжити роботу.
Тому й була пропозиція: щоб із розформованих військових частин персонал переходив працювати до цих центрів, адже ці люди вже навчені і добре знають, як виконувати таку роботу, — наголосила Аліна Терехова.
Крім того, до роботи Регіонального центру соціального супроводу можуть бути залучені представники родин зниклих безвісти, які пройдуть відповідне навчання і працюватимуть там як цивільні працівники Збройних Сил України.
— Сьогодні прозвучала також пропозиція, що в ці центри залучати на посади цивільних працівників представників родини зниклих безвісті.
Це буде набагато краще для родин, що буде така комунікація з такими працівниками, які самі ж потрапили в таку ситуацію.
Я вважаю, це буде набагато краще для всіх — як для родин, так і для цих структур, — підкреслила Аліна Терехова.
«Захист членів родин — головний пріоритет за будь-яких змін»: створення центру супроводу обговорили з представницями родин зниклих безвісти
Наразі йдеться про створення одного Регіонального центру соціального супроводу, який має статус військової частини та підпорядковуватиметься оперативному командуванню Сухопутних військ.
Переведення військовослужбовців до Центру здійснюватиметься лише з тих військових частин, які вже розформовані або переформовані.
Насамперед це стосуватиметься тих військових частин, для яких не встановлено правонаступника або правонаступниками яких визначено територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Якщо ж у військовій частині організаційно-штатні зміни не проводяться і не проводилися, переведення до Центру можливе виключно за ініціативою та згодою родини військовослужбовця.
