Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Четверо братів із Львівщини разом служать у лавах Збройних Сил України, втілюючи давнє сімейне кредо: «Один за всіх, та всі за одного». Один із них — Тарас, оператор відділення радіоелектронної боротьби 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки.
Історію бійців оприлюднили на сторінці бригади.
У мирному житті він був столяром, та ще з дитинства мріяв стати військовим. Його шлях у війську розпочався з базової підготовки, а згодом — спеціалізованого навчання на оператора РЕБ. «Моя робота полягає в тому, щоб посадити ворожого дрона й не дати йому завдати удару по наших позиціях. Це означає зберегти життя побратимів», — каже воїн.
Тарас воював на Харківщині та Донеччині, виконував складні завдання й одного разу зазнав важкого поранення від атаки дрона. «Він був за пів метра від мене… Далі — вибух, чорний дим, кров і тиша. Мене винесли побратими, і це врятувало життя», — згадує він.
Попри травми й біль, Тарас залишився у строю. Його підтримка — брати. Один воює поруч із ним, другий — досвідчений штурмовик із 2014 року, третій служить в іншій частині. «Ми з дитинства були разом, і разом прийшли у військо. Бо це наш дім, наша земля, і ми боротимемося до останнього», — каже боєць.
Для Тараса найбільша мрія — перемога. Нещодавно він став батьком вдруге й зізнається: «У мене вже є все найважливіше. Тепер я хочу, щоб мої діти жили у мирній і вільній країні».
Після завершення війни четверо братів планують продовжити службу в армії — вже під мирним небом.
Як повідомляла АрміяInform, на північному сході України бійці-зенітники, яких називають «протиповітряними снайперами», продемонстрували унікальну майстерність, збивши російський розвідувальний дрон «Орлан-10» зі звичайних автоматів АК-74.
