Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«10 метрів — будь-яка куля, і ми залишаємо цей світ», — такі думки промайнули в голові командира на псевдо «Бірд», коли він з двома побратимами опинився затиснутим у ямі посеред поля під Первомайським, відстрілюючись від ворога. Це був його найгарячіший бій у грудні 2022-го, де він, виконуючи обов’язки ротного, особисто пішов «розривати» кільце оточення.
Про цей та інші епізоди свого бойового шляху розповів сам «Бірд», командир 2-го батальйону БПЛА 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, на сторінці підрозділу.
«Бірд» згадує грудень 2022 року та бої за Первомайське як найважчий період. Тоді він виконував обов’язки командира роти. «Ворог вклинився у міжпозиційний простір. Узяв нас в кільце кілька наших позицій. Набої закінчувалися. Потрібно було приймати рішення», — розповідає він.
Передавши керування ротою, «Бірд» одягнув спорядження і з двома побратимами пішов «розривати» кільце. Мали інформацію, що по ворогу, який зайшов у тил, відпрацювали «скидами», і там усі «двохсоті». «Треба тільки пройти, „законтролити“ і хлопці можуть виходити», — таким був план.
Але на місці виявилося, що противник живий і готовий до бою. «Треба заходити і „зачищати“. Завдали уражень — загороджувальним та відволікаючим вогнем. Вирішив йти першим. Побратими позаду. У руках тримав гранату зі знятою „чекою“», — описує напружену ситуацію «Бірд».
Перший кидок гранати виявився невдалим — вона не розірвалася. «По нас миттєво відкривають вогонь. Робимо кілька кроків назад. Не в посадку — в поле. Залягаємо в невелику яму, відстрілюємося», — продовжує він. Саме тоді й з’явилася думка про неминучість кінця.
Але «Бірд» не здався. «Одразу „жену“ з голови безвихідь. Чую від побратимів: „Командире, роби щось“. Кажу їм: накрийте мене шквальним вогнем. Викликаю по рації наших на позиції. Наказую — шквальний вогонь з різних секторів і віддаю команду зигзагами зробити „відкат“. Маневр виконали успішно — ми в укритті».
Його висновок з тієї ситуації: «Ситуацію потрібно побачити на власні очі і враховувати усі ризики».
«Бірд» зізнається, що коли був сержантом-піхотинцем, воював виключно «на характері». Зараз, на посаді командира, до цього додався досвід та величезна відповідальність.
«Головне для командира — відповідна психологія і розуміння тих завдань, які ти доручаєш підопічним. Життя мого піхотинця — найвища цінність на полі бою», — наголошує він.
Він з болем згадує загиблих побратимів — «Коржика», «БМВ», «Панду» — могили яких намагається відвідувати у відпустці, приносячи їм цигарки, які ті палили, та улюблену каву «БМВ».
На запитання родини, чому саме він та його друзі воюють, а інші — ні, «Бірд» спокійно пояснює: «Вони теж роблять вагомий внесок для наближення перемоги».
Як повідомляла АрміяInform, «У полоні я боявся одного — що не встигну сказати мамі, як сильно її люблю… І написав пісню. Написав у темряві, у тиші, де був тільки Бог, я і спогади» — ці слова належать 24-річному Владиславу Каретнику, бійцю НГУ. Він провів три роки в російському полоні після оборони Маріуполя та «Азовсталі», і саме там, без інструментів, студії та навіть аркуша паперу, силою пам’яті та духу створив 16 пісень.
