Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У тимчасово окупованому Сіверськодонецьку — медичний колапс. Російські загарбники зруйнували систему постачання ліків, а разом із нею — й останні надії місцевих мешканців на лікування. З початку травня аптеки припинили вільний продаж більшості медикаментів, а лікарі залишилися без права виписувати рецепти. Причина? Банальна — окупаційна «влада» не спромоглася довести до медиків офіційне розпорядження. Люди в буквальному сенсі застрягли в пастці: ні купити, ні отримати — неможливо.
Про це повідомив начальник Луганської ОВА Олексій Харченко.
«Без рецепта не продають, а рецептів не видають — бо лікарі не мають права», — констатує начальник Луганської ОВА. За його словами, медики в місті, які ще залишилися на місцях, не можуть виписувати рецепти — формального наказу окупанти їм просто не передали.
А тим часом в аптеках запроваджено жорсткі обмеження: більшість ліків — лише за рецептом. Але рецепту, як уже згадувалося, ніхто не отримає. Так Сєвєродонецьк перетворили на місто без медикаментів.
«Мешканці опинилися у ситуації, де пігулки є тільки на вітринах, але не в доступі. І це не помилка — це система», — підсумовує Харченко.
«Окупаційна медицина»: коли байдужість вбиває
Те, що відбувається у Сіверськодонецьку, — не просто збій у системі. Це ще одне свідчення того, як «російський порядок» нищить залишки цивільного життя. Замість забезпечення елементарного доступу до медицини, окупаційна адміністрація демонструє хронічну некомпетентність і повну байдужість до людей.
Це вписується в загальний сценарій знищення: «Луганськвода» переходить на «літні графіки» — воду подають раз на добу або й рідше; у Рубіжному будівництво довірили новачкам, які вчаться класти цеглу прямо на згарищах. І ось — новий «успіх»: люди залишаються без ліків, бо система працює проти них.
Як повідомляла АрміяInform, на тимчасово окупованій території Луганської області гуманітарна криза набирає обертів — і передусім це стосується питної води. Водогони, у які не вкладали ані копійки з 2014 року, нині розсипаються просто під ногами. А в містах, захоплених уже після 2022-го, ситуація не краща: вода подається за графіком, у кращому разі — двічі на добу, в гіршому — раз на день.
