Нині це близько 12% усієї лінії бойового зіткнення та найбільша ділянка серед корпусів ЗСУ. За цей час усі бригади корпусу…
Почесні найменування пов’язують сучасні військові частини з видатними діячами, місцевостями чи визначними подіями української історії.
Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.
30 вересня 2024 року Президент України присвоїв 45-й окремій артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені генерала Мирона Тарнавського».
Генерал Мирон Тарнавський (1869–1938) — видатний український військовий діяч, командир Легіону Українських Січових Стрільців, який стояв біля основ формування Української армії на початку ХХ ст.
Майбутній генерал з дитинства захоплювався зброєю, зокрема вогнепальною, пізніше — полюванням. Служив в австро-угорській армії на офіцерських посадах, в її складі зустрів початок Першої світової війни на Східному фронті. Брав участь у перших боях під Радзивиловом, Бродами та Львовом, де був поранений.
У січні 1916 року за власним бажанням перейшов до полку УСС, де був призначений комендантом Вишколу УСС. У жовтні 1917-го призначений комендантом Легіону УСС. Служив у збройних силах ЗУНР та в Галицькій армії.
Мирон Тарнавський очолював Другий Корпус УГА в боях під Львовом і під час першого відступу, в Чортківській офензиві; під час другого — диктатор ЗУНР Євген Петрушевич 5 липня 1919 року на вимогу Симона Петлюри звільнив генерала Грекова і призначив М. Тарнавського генерал-четарем і Головнокомандувачем УГА. Після переходу за Збруч Мирон Тарнавський пережив дні тріумфу і трагедії об’єднаних українських армій: похід на Київ, здобуття столиці (30 серпня 1919 р.) і відступ…
Після закінчення війни оселився на Львівщині і займався громадською роботою. Співпрацював з Науковим товариством імені Тараса Шевченка, «Просвітою» та ветеранськими організаціями УГА, виступав співорганізатором регулярних зборів фронтовиків, урочистих та пам’ятних заходів на стрілецьких меморіалах.
Помер генерал Тарнавський 29 червня 1938 року. Його похорон був організований за сприяння Організації Українських Націоналістів та фірми Романа Шухевича «Фама». Провести генерала в останню дорогу прийшло 20 тисяч осіб.
Сучасна 45 ОАБр успадкувала традиції, пов’язані з постаттю Тарнавського, зокрема, професіоналізм, стійкість та українську військову тяглість.
