Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Мріяв про військову службу з дитинства.
Товариші згадують його як комунікабельного чоловіка, з гумором, завжди на позитиві. Командири — як старанного і безвідмовного на службі: отримав завдання — виконав — доповів, без проблем і відмовок.
Офіцер 10-го мобільного прикордонного загону, старший лейтенант Артем Калінка загинув 24 грудня 2024 року на Сумщині під час штурмових дій російських військ. До свого 31-річчя він не дожив кілька тижнів…
Артем народився 13 січня 1994 року в Полонному на Хмельниччині. Виріс у сім’ї офіцера-прикордонника. Мама Оксана Василівна виховувала сина, як годиться дружині військового. Тож зрозумілими є дитячі мрії Артема про військову службу та його доросла готовність служити Вітчизні, боронити її навіть ціною власного життя.
Спочатку хлопець здобув цивільну фермерську спеціальність, але все ж вийшов на батьківську стезю і вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Закінчив навчання у 2020 році як бакалавр за напрямом «Безпека державного кордону».
Свій професійний військовий шлях розпочав у 25-му прикордонному загоні Південного регіонального управління Держприкордонслужби України, де і зустрів повномасштабне вторгнення Росії. А в середині буремного 2022 року перевівся до 10-го мобільного прикордонного загону. Він став офіцером першої вогневої групи другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу ВПС «Дозор-Житомир». У складі цього підрозділу й виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків війни, на Сумщині, з боку російського кордону, коли ворожа сила обірвала його життя.
«На тому завданні він був з другом, капітаном Олександром Федчуном. Тоді противник затято штурмував українські позиції. Вийшли опівдні до однієї з них, щоб надати оборонцям вогневу підтримку та евакуювати пораненого. Офіцери працювали спокійно, мужньо і професійно. Розпочався масований наліт ворожих безпілотників, артилерійський і ракетний обстріл. Мінометні міни не відрізняють професіоналів від „кіпішних“ новачків. Прилетіла така і до Артема Калінки, забрала його в товаришів, родини, Батьківщини», — розповіли в Держприкордонслужбі.
Він мав багато планів, завжди мріяв про велику родину. У квітні 2023 року одружився з коханою Вікторією. У травні 2024 року дуже радів новонародженому синові Богдану, хотів ще одного сина та доньку. Мріяв побудувати власний дім, посадити сад. Полюбляв риболовлю — то завжди для нього була відрада.
Артема Калінку поховали на Алеї загиблих Героїв на новому кладовищі в Полонному. У нього залишилися батьки, дружина та син, брат, друзі й товариші по службі.
29 квітня 2025 року Президент України підписав указ про посмертне нагородження захисника орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і шана Воїну!
Фото з сайту ДПСУ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
