Їх обвинувачували у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період. Дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України — вчинення злочину за попередньою…
Поки мешканці тимчасово окупованої Луганщини роками виживають без стабільного водопостачання та потерпають від гострого дефіциту лікарів, російська окупаційна влада знайшла для себе «важливіші» витрати. Замість ремонту водогонів чи залучення медичних кадрів, мільйони рублів спрямовують на пропагандистські фільми та облаштування кіностудій, де «режисери-заробітчани» переписують історію.
Про це повідомив начальник Луганської ОВА Олексій Харченко.
«Увесь сенс росії: пропонувати два мільйони рублів вчителю чи лікарю за переїзд із території рф до так званої „лнр“, і п’ять мільйонів — режисеру за кілька тижнів зйомок пропагандистського фільму про окупацію Луганщини», — наголошує Олексій Харченко.
Тобто фахівець, який міг би рятувати життя чи навчати дітей в умовах кадрового колапсу, для окупантів «коштує» у два з половиною рази менше, ніж творець чергової пропагандистської стрічки.
За словами Харченка, міністерство культури рф уже профінансувало облаштування кіностудії в регіоні. Її завдання — створення фільмів, які вигідно «прикрасили» б історію російської агресії.
При цьому для приїжджих режисерів передбачено житло та комфортні умови. Тоді як місцеве населення продовжує третій рік виживати без питної води й належного медичного забезпечення.
«Це для Кремля набагато важливіше, ніж лікарні чи вода в крані», — констатує голова Луганської ОВА.
Ця ситуація логічно продовжує загальну політику окупаційної влади. Як і у випадку з так званою «відбудовою» Сіверськодонецька, пріоритет віддається показовим проєктам для внутрішньої пропаганди. До реальних потреб людей — доступу до води, тепла, медицини — загарбникам немає діла.
Реальність проста: замість того, щоб відновлювати життя, росія відновлює лише міф про власну «велич».
Як повідомляла АрміяInform, на п’ятий рік окупації кремль нарешті спромігся згадати про «розвиток» сільських територій на Луганщині. Але з «відновленням» — як завжди, по-російськи: у програму на 2026 рік потрапили лише ті населені пункти, які бойові дії майже не зачепили. Про зруйновані села — ні слова, ні копійки.
