Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Ілля «Гендальф» Самойленко — офіцер секції розвідки штабу 12 бригади спецпризначення НГУ «Азов», який пройшов російський полон. Він розповів про моральний стан бійців, як технології впливають на хід війни та як поступово змінюється поведінка ворога.
Про це йдеться в інтерв’ю на каналі Армія TV.
Ще до широкомасштабного вторгнення він повернувся до підрозділу після поранення. За його словами, це рішення не було проявом героїзму — це був обов’язок, якого він не міг оминути.
— У ці часи є розуміння того, що є обов’язок, який потрібно виконувати. Це була одна з причин, чому я ще до повномасштабного вторгнення повернувся до свого підрозділу. Я розумів: я в правильному місці, з правильними людьми, у правильний час. Дуже просто — дав собі слово. І стримав його. Я розумію: зараз я точно на своєму місці. Іншого — немає, — каже «Гендальф».
З 2015 року він активно долучався до військової підготовки, а пішов служити на початку 2016-го. Війна дійсно вносить свої корективи й дискомфорти, але багато людей тримаються завдяки мотивації, мріють про повернення до звичного життя.
Ілля зауважує, що російська армія продовжує адаптовувати свою тактику відповідно до наявних технічних ресурсів. За його словами, на фронті відбувається постійна еволюція підходів з обох сторін.
Верблюди для «вагнерів», полонені з Далекого Сходу та РЕБ у рюкзачку: історія восьмидітного «Ісая»
— У росіян тактика змінюється залежно від наявності технічних засобів. Є певні базові підходи — зокрема, спроби просочитися в нашу оборону між позиціями малими піхотними групами, зазвичай під прикриттям поганої погоди. Це погіршує наші можливості для раннього виявлення та ускладнює накопичення противника. Вони цим активно користуються, — зазначає Ілля.
Його бригада зараз воює на Торецькому напрямку, обороняє місто, про «взяття» якого росіяни тріумфально відзвітували ще на початку лютого. Але, як каже Ілля, «щось не відчувається». Окупанти не контролюють Торецьк повністю. Зараз противник активно намагається закріпити вже оголошені здобутки й розвинути тактичний успіх на окремих напрямках.
За словами Іллі, наразі на фронті триває перерозподіл сил і засобів — як з нашого боку, так і з боку противника. Підрозділи, які раніше були сковані боями у Курській області, перекинули на Донбас. Це добре підготовлені частини з високим рівнем оснащення, зокрема ударними БПЛА. Вони створюють серйозний тиск.
Українські війська активно протидіють, але й ворог пристосовується. У таких динамічних і змінних умовах все залежить від нових технічних рішень — і тих, до яких противник ще не встиг адаптуватися.
Розбіглися, як миші по комишах: воїн 116 бригади про ворожу піхоту, коли працювали наші дрони
— Багато хто зараз чекає на якийсь новий gamechanger — таку собі чарівну зброю чи технологію, яка змінить хід війни. Як це свого часу зробили FPV-дрони: ними масово знищували техніку, поки противник не почав адаптуватися. Люди сподіваються, що от-от з’явиться щось подібне — і знову все зміниться, — вважає Ілля.
«Gamechanger» — це американський термін, який прийшов до нас переважно з маркетингових концепцій. «Гендальф» каже, що у нас такого явища в принципі не існує. Не існує одного фактору, який одномоментно змінює правила гри. Можна змінити доктрину, парадигму сприйняття, тактику, підхід до комплектації військ — і це буде впливати на результат. Але щоб існувала якась матеріальна річ, техніка чи засіб, який би кардинально переломив ситуацію — такого наразі немає.
— Я пам’ятаю часи, коли FPV-дрони вже працювали ефективно, а люди казали: «На піхотинця не витрачайте FPV, тільки на Т-90М, і обов’язково — щоб він одразу згорів». Суспільне сприйняття війни змінилось. Те, що колись здавалося шоком — відео, як дрон залітає в бліндаж — сьогодні нікого не вражає. Зараз публіка очікує, щоб із першого вибуху вибухав «Солнцепьок», — каже «Гендальф».
Ілля звертає увагу на фундаментальну різницю у ставленні до солдата між Україною та росією. За його словами, життя бійця для російського командування не має особливої цінності, що дає змогу будувати тактику на масовості, а не на якості. Він аналізує підхід росії до ведення війни, наголошуючи на її цинічному ставленні до людського життя. За його словами, головною перевагою ворога є не так технології, як нескінченний мобілізаційний ресурс — мільйони готові йти на смерть заради копійчаних контрактів.
— У них є ще одне — проста модель використання живої сили. Вони гинуть тисячами, але не закінчуються. Бо їхній мобілізаційний ресурс — щонайменше 5 мільйонів осіб. Навіть якщо ми вибили вже 900 тисяч убитими й пораненими — їх ще багато. А ще ж є найманці з усього світу. Вони можуть просто купити живу силу — це найдешевший ресурс у їхній моделі. росія активно мобілізує людей із соціального дна: боржників, наркоманів, маргіналів. Їм пропонують величезні гроші. Іван із Рязані, який ніколи не бачив більше ніж 500 доларів зарплати, раптом отримує контракт на 15 тисяч. Для нього — це «мрія», — зазначає Ілля.
«Вони кричали: „здавайтеся“, а ми їх взяли й знищили». Історія агронома з Київщини, який 77 днів провів на позиціях в Торецьку в оточенні
Що стосується фандрейзингу під час війни, то Ілля розповідає про те, що на Заході донорські кошти здебільшого спрямовуються на гуманітарні потреби, тоді як запити на допомогу армії зустрічають серйозний спротив.
Люди, які виїхали на Захід, можуть співчувати, можуть у твіттері чи інстаграмі ставити прапорці, хтось донатить, хтось розвиває бізнеси й частину прибутку направляє на допомогу військовим. Способів є багато. Але якщо подивитися на структуру всіх зборів, то 90% усіх грошей, що надходять на армію — це гроші з України. Іноземна макрофінансова допомога заходить напряму в державний бюджет, і вже держава через це фінансує оборонні витрати, розробку та виробництво дронів, боєприпасів, інших систем.
За словами Іллі, сьогоднішнє українське військо стрімко молодшає. Він звертає увагу на те, як широкомасштабна війна формує ціле покоління тих, чия юність минула під звуки сирен і на передовій.
— У нас дуже велика кількість молодих бійців. До 25 років — близько двох тисяч людей, і ще приблизно стільки ж до тридцяти. Дуже багато молоді. Це вже підростає покоління, яке на початку повномасштабного вторгнення було ще неповнолітнім. І ми знову стикаємося з тією ситуацією, що вже була: це люди, юність яких пройшла у війні, вони виховані війною, — розповідає «Гендальф».
Медведок Артемій для АрміяInform
