Зміни внесено до постанови Кабінету Міністрів № 560. Вони передбачають автоматичне продовження більшості відстрочок, пріоритет оформлення в цифровому форматі через…
Битва під Фрідландом (14 червня 1807 року) ознаменувала кінець війни Четвертої коаліції (1806–1807), в якій європейські монархії спільно воювали проти наполеонівської Франції.
Це була одна з найблискучіших перемог Наполеона. Росіяни зазнали нищівної поразки, втративши понад 25 тисяч осіб пораненими, полоненими або вбитими, 80 гармат та 70 прапорів. Ці втрати в кілька разів перевищували французькі.
«Ми загубили страшну кількість офіцерів і солдатів; всі наші генерали, а особливо кращі, поранені або хворі, — зізнавався російський правитель Олександр І. — Бувають обставини, коли слід думати переважно про самозбереження, про себе і керуватися тільки одним правилом — благом держави».
«Самозбереження», як висловився Олександр, змусило його протягом доби після повідомлення про поразку благати про мирні переговори і союз із Наполеоном.
19 червня Наполеон прибув до Німану і зупинився на російському кордоні біля міста Тільзит. Ввечері на аванпост французької кавалерійської дивізії прибув російський парламентер з білим прапором і пропозицією укласти перемир’я. Дізнавшись про згоду Наполеона, Олександр I повідомив, що хоче особистого з ним побачення, і наказав своїм дипломатам докласти всіх зусиль, щоб переконати французького імператора, що він, Олександр, гаряче бажає тісного союзу з Наполеоном, і що тільки франко-російський союз може дати всьому світу стабільність і надійний мир.
«Мирні» угоди країни Z: Берлінський договір трьох чорних орлів
25 числа Олександр зустрівся з Наполеоном на плоту, розміщеному посеред Німану. «Дружні обійми» між двома правителями були настільки тісними, що їх зобразили згодом на французькому медальйоні та британських карикатурах.
Велика Британія була головним ворогом Франції. В обмін на зобов’язання Олександра закрити свої порти для британської торгівлі Наполеон надав царю повну свободу дій у захопленні Фінляндії, яка належала Швеції, та у його плані розчленування Османської імперії (один з пунктів угоди передбачав поділ турецьких володінь між Росією та Францією). Тільзитський мир було підписано 7 липня 1807 року.
Континентальна блокада Великої Британії завдавала росії чималих економічних збитків: припинення торгівлі лісом та іншими товарами для будівництва кораблів і скорочення експорту хліба загрожувало девальвацією рубля та викликало велике невдоволення купецтва. Тому, попри те, що Олександр I буквально вимолив у Наполеона мир, він відкрито нехтував своїми зобов’язаннями з укладеної мирної угоди.
Імператор Олександр ввів вільну торгівлю з нейтральними країнами, що дозволило росії торгувати з британцями через посередників, а також підвищив митні ставки, насамперед на французькі товари. Це викликало обурення французького уряду.
Франція прийшла на допомогу Росії у війні зі Швецією, завдяки чому та приєднала до своїх володінь Фінляндію. Проте у війні Франції з Австрією в 1809 році, попри зобов’язання, Олександр І не надав Наполеону жодної допомоги.
Французький імператор спершу пробачав російському таку зухвалість. Прагнучи надати легітимність своїй коронації та заснувати династію Бонапартів, Наполеон тричі просив руки сестер Олександра І (йому потрібен був шлюб з представницею правлячої європейської династії), але щоразу отримував відмову.
У 1810 році, після останньої відмови Олександра видати за нього свою сестру, Наполеон несподівано швидко оголосив про шлюб з Марією-Луїзою, дочкою імператора Австрії Франца II. Отже, мир між країнами був приречений.
Із захоплених на західному кордоні Російської імперії земель Наполеон створив Герцогство Варшавське, де діяла конституція, що звільнила селян від кріпацтва. У цьому вбачав загрозу для російської імперії Олександр I. Тому він підписав таємний договір із Королівством Пруссія про спільний напад на Герцогство Варшавське. У відповідь на це Наполеон ввів у польські землі свої війська.
У росії також почалася мобілізація, після чого до річки Німан, що розділяла росію, Герцогство Варшавське та Прусію, з обох боків почали стягувати значні армійські сили.
22 червня 1812 року Наполеон оголосив відозву до військ, в якій офіційно звинуватив росію в порушенні Тільзітської угоди. Французька армія 24 червня перетнула Німан і розпочала похід на Москву…
