Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
На Олександрівському напрямку ворожий штурмовик вирішив добровільно скласти зброю, щоб не помирати за кремлівський режим.
Відео з його свідченнями стосовно нелюдського ставлення російських командирів до своїх підлеглих, опублікувала у своїх соцмережах 82 окрема десантно-штурмова Буковинська бригада.
«Ще один російський військовий, якого бійці 82 ОДШБр взяли в полон на Олександрівському напрямку, розповідає, як опинився на українській землі. Про свій підрозділ, обставини полону і те, чим для окупанта закінчується ця війна», — йдеться у коментарі до історії окупанта.
Двічі відзначився порятунком побратимів: історія молодшого сержанта «Мікуса»
За словами росіянина, на фронт він потрапив майже одразу із в’язниці, пройшовши лише двотижневий курс «підготовки» на полігоні.
«Наше командування цікавить лише техніка, а не солдати. Ми просто для них гі*но. Такої підготовки, яка була у нас, недостатньо. Зовсім недостатньо. З усієї кількості нашого народу, тобто майже роти, ми, оскільки всі із таборів, практично всі прийшли через гроші», — зізнається загарбник.
Коли ж він усвідомив, що мертвим гроші ні до чого, до за першої ж нагоди здався Силам оборони.
«Я вже безсилий був. І от на п’яту добу, це 10 березня, ваші хлопці проходять повз бліндаж. Розібрав в їхніх словах, що їм треба закріпитися там. Ну, я автомат у бік відкинув, гукнув ваших хлопців, кажу: Хлопці, не стріляйте, я один, я здаюся. От таким чином я здався», — розповів полонений окупант.
Думали, що зайняли позицію, а потрапили в полон: дрон «Маґури» захопив одразу чотирьох окупантів
