У Білгород-Дністровському на Одещині суд виніс вирок місцевому жителю, якого обвинувачували у перешкоджанні діяльності Збройних Сил України під час воєнного стану. Чоловік адміністрував…
Український захисник Віталій на позивний «Мікус» за час своєї служби в Силах оборони вже двічі встиг відзначитися порятунком своїх побратимів.
Історією його подвигів у понеділок, 6 квітня, поділилося на своїй Facebook-сторінці Повітряне командування «Захід».
«До повномасштабного вторгнення він працював за кордоном. Звістка про війну змінила все — чоловік повернувся в Україну, щоб стати на її захист. Після підготовки Віталій потрапив до 54-ї окремої механізованої бригади. Воював на Куп’янському напрямку, в районах Сіверська, Часового Яру та Покровська», — йдеться в публікації.
За словами Віталія, його завданням було мінування підступів до опорних наших пунктів.
«Працювали в „сірій зоні“. Під час одного з виходів група потрапила під артилерійський обстріл. Коли почали відходити, помітили, що зник командир. Я розумів: треба повертатися. Найгірше було те, що йти довелося через мінне поле, яке ми щойно обладнали», — згадує військовий.
Командир тоді зазнав важкої контузії. Віталій його знайшов і кілька кілометрів тягнув на собі до точки евакуації.
За це йому присвоїли звання молодшого сержанта та призначили на посаду командира відділення.
П’ять днів виходив з позиції: боєць «Дикого Поля» провів 161 добу у «зоні смерті»
З приходом «ери дронів» робота саперів змінилася, і вони почали працювати з Mavic, FPV та Vampire, проте ризики нікуди не поділися.
Так, під час одного з обстрілів у бліндажі Віталія спалахнула пожежа.
«Горіло все. Ми пробували вибратися. У побратима була контузія і поранення. Він не розумів, що відбувається. У мене боліла нога. Я думав, що просто підвернув її. Взяв на себе товариша і тягнув його близько кілометра. А вже під час медичного огляду дізнався, що моя нога зламана», — ділиться «Мікус» своїми спогадами.
У підсумку після лікування та реабілітації військово-лікарська комісія визнала його обмежено придатним, тому свою службу Віталій продовжив вже у складі мобільної вогневої групи, захищаючи об’єкти критичної інфраструктури від ворожих ударів.
