Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
У кожній битві є ті, хто йде попереду, ведучи за собою. Один із таких — сержант на позивний «Фурік», головний сержант першої роти 503-го окремого батальйону морської піхоти. Його історія — це шлях через вогонь і воду, від стрільця-снайпера до командира, який прокладає дорогу побратимам.
Історію бійця оприлюднили на сторінці Військово-Морських Сил ЗСУ.
Приєднавшись до батальйону у січні 2023 року, «Фурік» швидко освоював військове ремесло. Навчання стало його головною зброєю. «Я живий завдяки тому, що мав час на навчання. У бою мене не застало зненацька нічого з того, що ми відпрацьовували на тренуваннях», — розповідає він.
Перше бойове хрещення він пройшов під час боїв за Урожайне на Донеччині, де його підрозділ звільнив населений пункт. Далі була операція на лівому березі Херсонщини — складний десант, що вимагав ідеальної координації та витримки. «Ми мали продумати все до дрібниць: як швидко переправитися, як забезпечити безпеку людей, як діяти в критичних ситуаціях», — згадує «Фурік».
Під час боїв у Кринках сержант виконував роль «бігунка» — людини, яка проводить ротацію, доставляє боєкомплект, евакуює поранених. За час боїв він двічі заходив у Кринки і двічі був поранений. Одного разу FPV-дрон влучив у човен, на якому він переправлявся разом із побратимами — всі на борту зазнали поранень.
Проте жодне поранення не змусило його зупинитися. Після лікування він повернувся у стрій, передаючи свій досвід новоприбулим морським піхотинцям. «Я хотів, щоб вони були готові до всього», — говорить «Фурік».
Восени 2024 року батальйон повернувся на Донеччину, і сержант «Фурік» знову взявся за важливу справу — керувати особовим складом і координувати евакуацію поранених. Його мужність і відданість військовій справі відзначені орденом Богдана Хмельницького III ступеня та медаллю «За поранення».
Як повідомляла АрміяInform, їхній шлях було перервано вогняним ударом. Автівка гвардійців 5 Слобожанської бригади «Скіф» потрапила під ворожий удар FPV-дроном. В одну мить усе охопило полум’я. Серед пекельних язиків полум’я та диму опинився і гвардієць Віталій Угнівенко. Обпечений, із уламком у правому оці, він усе ж знайшов у собі сили, аби витягти пораненого побратима з охопленої вогнем автівки.
