«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Бійці 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого не тільки мужньо захищають Україну від російських окупантів, але й мають свої особисті історії, які вражають своєю силою духу та любов’ю до ближніх. Одна з таких історій — це зустріч воїна Ростислава зі своєю дружиною після поранення.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
«Моя зустріч з дружиною в лікарні, куди я потрапив після поранення, нагадує фінальну сцену з фільму „Міцний горішок“, але в українській інтерпретації», — розповідає Ростислав. — «Вона вривається до мене в палату, а там сиджу я, на каталці, окривавлений і з сигаретою в зубах. А далі обійми і моя фраза: „Привіт, дружино!“. У цю мить відчув полегшення, ми знову разом, а значить все буде добре».
Ця зустріч стала для Ростислава символом повернення до нормального життя після місяців розлуки та боротьби за виживання. Він вдячний своїй дружині за підтримку та любов, яка допомагає йому долати всі труднощі.
Ростислав також розповідає про те як його врятував командир. «Його поранило — я його вивозив, мене поранило — він мене вивозив. Тож коли я повернувся у стрій, то першим ділом потиснув йому руку і сказав — 1:1», — згадує воїн. Цей приклад братерської взаємовиручки є ще одним свідченням того, що на війні люди стають один для одного не просто побратимами, а й справжніми друзями, готовими прийти на допомогу в будь-якій ситуації.
22-річний Ростислав — уродженець Лисичанська, три роки свого життя він присвятив військовій службі. За цей час йому довелося пережити чимало випробувань, але він не втратив оптимізму та почуття гумору. «Здається, по мені утюжили всім: летіла арта, вибухали КАБи. Але мої хлопці знали — якщо я їду, то сто відсотків заберу поранених і щось привезу», — розповідає Ростислав про свою роботу з підвезення необхідного та евакуації поранених побратимів.
Як повідомляла АрміяInform, Гостомель. 24 лютого 2022 року. Небо розрізає гул гвинтів ударних гелікоптерів Ка-52. Їх шість, вони летять низько, прикриваючись складками місцевості. Російський десант готується висадитися на аеродромі «Антонов». Але на землі їх уже чекають.
