Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
У війні немає легких професій, але бойові медики — це ті, хто щодня стоїть між життям і смертю. Вони витягують поранених з-під вогню, накладають турнікети під вибухами й роблять усе можливе, щоб врятувати кожного бійця. Один із таких медиків — воїн із позивним «Такмед». Колись автомеханік, а нині людина, яка зупиняє кров і повертає наших захисників до життя.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 141 окремої піхотної бригади.
«Я родом із Дніпра, навчався у Національній металургійній академії, працював автомеханіком. На початку повномасштабного вторгнення мене зупинили на блокпосту й забрали в армію. І я не жалкую, адже тепер допомагаю людям залишатися живими», — розповідає «Такмед».
Після базової підготовки він потрапив у бойові медики. Військові інструктори швидко зрозуміли, що він має необхідні навички й рішучість. «Спочатку було незвично, але потім втягнувся. Бачив, як на навчаннях один хлопець знепритомнів, коли побачив кров. А мені було цікаво — навіть добровільно пішов на розтин, щоб зрозуміти, як працює людське тіло. Це допомогло в реальних умовах.»
Зараз евакуація поранених — це щоденний ризик. «Раніше було легше — доїжджали до точки висадки й рухалися до позицій. Зараз ворог контролює кожен метр, використовує дрони, мінує дороги. Будь-який виїзд — це потенційна засідка.»
Одного разу до «Такмеда» на позицію зайшли побратими, поспілкувалися і повернулися назад.
«Через шість годин забігають хлопці й кричать: „Біда!“ Вибухи, обстріли… Виходжу — тягнуть поранених. У одного ноги розірвані до колін — бачив усі кістки. Турнікети, кровоспинні заходи, транспортування — все відбувалося під вогнем. Почався обстріл 82-мм та 120-мм мінометами. Поки надавав допомогу одним, забігали інші — кожні 10 хвилин приносили ще поранених. Всього того дня ми витягнули п’ятьох».
«Я постійно кажу хлопцям: навчіться хоча б ставити турнікет! Це може врятувати вам або комусь життя. Коли бачу, що людина може самостійно йти, відправляю її самостійно, щоб не наражати на небезпеку евакуаційний транспорт. А коли є внутрішня кровотеча, поранення в життєво важливі органи — тоді без негайної допомоги не вижити.»
Одного разу «Такмеду» довелося евакуювати загиблого побратима. «Пішли по 200-го побратима, а ворог почав нас закидати пелюстками. Один хлопець підірвався, йому відірвало ступню, іншому — фугасом посікло все тіло. Це були мої друзі, і перші секунди я просто застиг. Але потім зібрався, і ми витягли їх. Вони вижили, зараз на реабілітації.»
Попри війну, у «Такмеда» є свої пристрасті. «Я автомеханік, люблю лагодити машини. Наші старі — це окрема історія, але намагаюся тримати їх у боєздатному стані. У вільний час ганяємо у FIFA, хоча я більше люблю дивитися, як грають інші».
Він воює за свою землю, за сім’ю, за своїх побратимів. «Мій дім — у Дніпрі. Поки що наша боротьба тут, і я роблю все, щоб хлопці поверталися живими.»
Як повідомляла АрміяInform, родіон з позивним «Юпітер» — воїн 58 окремої мотопіхотної бригади, родом з Хмельниччини. Його історія — це приклад того, як людина може змінити своє життя та стати на захист своєї країни.
