Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
На сторінці 32 окремої механізованої бригади з’явилася цікава розповідь про механіка-водія Віталія з Василькова, який прийшов до бригади з Повітряних сил. Його історія — це живі картини зі щоденної праці наших захисників, сповнені гумору та військового досвіду.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
«Коли прийшов у 32-гу бригаду, то спитали, чи цікаво поїздити на гусеничному бронетранспортері М113. Погодився», — розповідає Віталій. Спочатку він був навідником, а потім, після контузії механіка, став на його місце. «Емка» в керуванні — ракета. Але ж розбивають їх все одно. Нема ще таких машин, які б не пробивали», — додає він.
Один з найяскравіших епізодів, яким поділився Віталій, стався під Котлиним. Тоді його БТР був розбитий, але, на щастя, всі залишилися живі. «Тільки вирівнююся із цим „бетером“ — приліт. Машина повна диму, всі офігівші. Ти аж нутром відчуваєш, що все. Перевіряю себе, ноги ворушаться — значить живий», — згадує він. Після цього випадку Віталій з побратимами успішно евакуювалися, хоча мінометний обстріл ззаду їх «доганяв».
Віталій — батько двох дітей, а в цивільному житті був механіком-налагоджувальником. «15 років пропрацював на взуттєвій фабриці. Доглядав за технічним станом конвеєрів, швейних машин. Мені все одно, які гайки крутити», — розповідає він про себе.
Зараз він головний по РЕБах та переганяє американські бронемашини MaxxPro. «Пацани їхали з Покровська, так FPV з „кабачком“, як пів відра в лобешник прилетів. Машина ляпнула собі на бік, зрозуміло, що керованості в неї вже не було, але всередині всі цілі, й механи, й десант», — ділиться Віталій своїми спостереженнями щодо американської техніки.
У своєму екіпажі Віталій та його навідник-оператор — взаємозамінні професіонали. «Коли я на місці навідника сиджу, то допомагаю піхоті торби викидати під час десантування. На ричагу апарелі працюю, бо механу не зручно. У MilChat дорогу контролюю, аби до п@#$rasiv не заїхати. Механ лише за штурвалом собі рулює, а я його по плечі лівому стукаю, якщо ліворуч повертати треба», — розповідає Віталій про свою роботу в екіпажі.
Щоб бути хорошим механом, треба добре знати свою машину. «Не ловити ґав, поки її хтось зробить, бо дехто там звик, що фіксики мають приїхати з ремонтної роти. Ні, я сам пішов, перевірив гусениці, натягнув нормально. Щоб машинка, як треба буде, відразу „джик“ і полетіла. Це важливо», — ділиться своїм досвідом Віталій.
Як повідомляла АрміяInform, війна стирає кордони між людьми, змінює долі, руйнує та водночас створює щось нове. Ян «Кенобі», командир 1 Інтернаціонального легіону, та Анастасія, бойова медикиня, знайшли одне одного посеред бойових дій. Їхня історія — це про боротьбу, втрати та любов, яка загартовується війною.
