Адже в комунікації між людьми приховано набагато більше сенсів, ніж здається. Просувати безбар’єрну мову та етику, що можуть змінювати суспільні установки,…
Вона рятує життя на передовій, допомагає пораненим та знаходить час для творчості. «Шанталь» — бойова медикиня 34 окремої бригади берегової оборони, яка з 2022 року віддано виконує свою місію. Одеситка, художниця, письменниця та велика любителька тварин, вона ділиться своїм досвідом, думками про майбутнє та натхненням, яке знаходить навіть у найважчі моменти.
Історію захисниці оприлюднили на сторінці Військово-Морських Сил ЗС України.
«Шанталь» народилася та виросла в Одесі, в мікрорайоні Котовського. Вона навчалася у звичайній школі № 14, а потім вступила до медичного коледжу. Але плани на мирне життя зруйнувала війна. У 2022 році вона прийняла рішення стати бойовою медикинею і вирушила рятувати життя українських захисників.
«Будні у мене, звичайно, специфічні. Якщо є команди — виконую роботу. Якщо немає — готуюсь до виїздів. Я супроводжую хлопців на ротаціях, чергую на позиціях, везу поранених до лікарень, допомагаю із зв’язком з родинами. Це постійний рух і відповідальність», — розповідає «Шанталь».
Як медикиня, вона стикається з надзвичайно складними ситуаціями. Часто доводиться оперативно приймати рішення, від яких залежить життя бійців.
«Я не лише надаю першу допомогу. Якщо є найменші скарги, хлопці можуть звертатися до мене у будь-який час. Я зв’язуюся з командирами, організовую транспортування. Крім цього, є багато документальної роботи, але для мене важливіше працювати руками, безпосередньо допомагати людям», — пояснює вона.
До того, як стати військовою, «Шанталь» активно займалася волонтерською діяльністю. І навіть зараз, попри службу, вона продовжує допомагати.
«Я збирала кошти на допомогу фронту, підтримувала деокуповані території, а зараз також донатю на благодійні ініціативи. Нещодавно допомогла притулку „Ковчег“ в Одесі, який збирає кошти на лабораторне обладнання для порятунку тварин», — розповідає вона.
Попри всі труднощі війни, «Шанталь» знаходить розраду у творчості. Вона малює картини, пише книги та навіть організувала власну виставку, гроші з якої віддала на благодійність.
«Малювання та написання книг — це мій спосіб впоратися з напругою. Я мрію створити центр арт-терапії для військових і їхніх сімей. Це важливо, адже мистецтво допомагає відновлюватися не тільки фізично, але й емоційно», — ділиться вона.
Зараз «Шанталь» повністю віддана службі, але розмірковує про те, що буде далі. Вона мріє повернутися до Одеси, займатися мистецтвом і продовжувати допомагати тим, хто цього потребує.
«Я сподіваюся, що війна закінчиться вже цього року. А поки — роблю все, що в моїх силах, щоб цей день настав якнайшвидше», — підсумовує вона.
Як повідомляла АрміяInform, вижити в блокадному Маріуполі, пройти 300 кілометрів крізь ворожі порядки, витримати 14 днів виснажливого шляху та врятувати побратимів — завдання, яке здається майже неможливим. Але для старшого сержанта Владислава, позивний «Фаня», це стало реальністю.
