Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Олег, киянин із багаторічним військовим досвідом, уже втретє долучається до боротьби за незалежність України. Вперше він пройшов строкову службу ще в 1996–1998 роках. У 2015–2016 роках був мобілізований під час антитерористичної операції, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся до рідної 58 мотопіхотної бригади.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
За три дні до 24 лютого 2022 року Олег отримав повістку. Він був у резерві як зв’язківець, тому його викликали одним із перших. Попри плани відправити його на тримісячне навчання, ситуація змінилася миттєво — російська армія перетнула кордон, і чоловік вирушив до своєї бригади.
«Ця бригада для мене рідна. У 2015–2016 роках ми тільки формувалися, а зараз ті, хто воював зі мною пліч-о-пліч, стали командирами. Наприклад, наш підрозділ очолює колишній солдат, з яким ми разом розтягували дроти „польовки“ під ворожими обстрілами. Сьогодні він — майор, і кожен у колективі його поважає», — каже Олег.
Нині Олег відповідає за забезпечення зв’язку в бригаді. Це не лише генератори чи антени, а й сучасні цифрові технології. За роки служби він став свідком значного прогресу в цій сфері.
«Коли я починав, ще використовували телеграфні стовпи й перфокарти. А зараз у нас „Старлінки“, супутниковий інтернет, цифрові системи. Але як би не розвивалися технології, провідний зв’язок усе ще залишається незамінним — його не заглушиш, як супутниковий сигнал», — пояснює він.
Попри свій величезний досвід, Олег не пов’язує своє подальше післявоєнне життя з військовою професією.
«Як кажуть — дорогу молодим, — усміхається чоловік. — У них і хисту до нових технологій більше, і навчаються нового вони скоріше та ефективніше. А я хочу на „гражданку“ — до дружини та дітей. Можливо, знову займатимуся підприємництвом, як до війни. Закінчилася б вона якнайшвидше…»
Як повідомляла АрміяInform, донорська кров — це справжня валюта життя на передовій. Її запас означає шанс на порятунок для поранених захисників України. В умовах постійних бойових дій роль крові та її компонентів стає критично важливою, а люди, які забезпечують їх наявність, є справжніми героями. Серед них — військовий трансфузіолог Ростислав Зауральський, позивний «Вампір». Він не просто лікар, а людина, яка створила систему, що змінила правила гри у військовій медицині.
