Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Ще підлітком, спостерігаючи російську окупацію рідного Севастополя, «Жарік» заприсягнувся стати захисником України. З початком повномасштабного вторгнення він став на захист Батьківщини, пройшов бої на Харківщині та Донеччині, був поранений, але продовжує службу, наближаючи день повернення в український Крим.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 41 окремої механізованої бригади.
«Жарік» згадує, як ще юнаком стискав кулаки від люті та безсилля, спостерігаючи озброєних російських окупантів у рідному місті. Тоді ж він дав собі обіцянку — обов’язково помститися ворогам та стати захисником України. «Мій тато служив в українському Севастополі, у ЗСУ. Малим я днював і ночував у нього. У Севастополі я навчався у єдиній у місті українській школі-гімназії. Тож іншої мрії я не мав. Зрозуміло, що після окупації наша родина виїхала з Криму», — розповідає «Жарік».
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну «Жарік», будучи курсантом, ніс службу в Києві. Згодом, ставши офіцером, він брав участь у боях на Харківщині та Донеччині. Він згадує один з боїв, коли два російські танки та бронемашини з десантом намагалися атакувати українські позиції. Завдяки заздалегідь підготовленим мінним загородженням всю ворожу техніку було знищено, а піхота окупантів в паніці втекла, залишивши своїх вбитих та поранених на полі бою.
Офіцер також ніколи не забуде жахливого нічного ракетного обстрілу, під який потрапив його підрозділ. Разом з побратимом «Жарік» під ворожим вогнем врятував двох важкопоранених бійців. Під час цього обстрілу осколки поранили і самого «Жаріка» — густо посікли ноги, а один великий осколок влучив у скроню, на щастя, лише подряпавши шкіру.
Нині «Жарік» продовжує службу на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки особового складу. Він постійно спілкується з бійцями на передовій, щоб розуміти їхні потреби та проблеми, та охоче ділиться власним бойовим досвідом. Він вірить у перемогу та не полишає мрії повернутися до українського Криму.
Як повідомляла АрміяInform, колись вона вчила людей продавати косметику, а тепер — вправно полює на ворожі безпілотники. Історія бійчині мобільної вогневої групи з позивним «Мурзік» — це приклад того, як війна змінює життя та змушує знаходити своє справжнє покликання.
