Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Колись вона вчила людей продавати косметику, а тепер — вправно полює на ворожі безпілотники. Історія бійчині мобільної вогневої групи з позивним «Мурзік» — це приклад того, як війна змінює життя та змушує знаходити своє справжнє покликання.
Історію захисниці оприлюднили на сторінці Командування Повітряних Сил «Схід».
«Мурзік» завжди відчувала, що її місце — у боротьбі за вільну Україну. Ще з 2015 року вона активно займалася волонтерством: проводила військово-патріотичні уроки для дітей, організовувала заходи разом із ветеранами. Проте з початком повномасштабного вторгнення волонтерства стало замало. Прагнення доєднатися до лав ЗСУ ставало дедалі сильнішим.
«Зрозуміла, що більше не можу стояти осторонь, маю бути причетною до виборювання нашої перемоги», — каже «Мурзік».
Шлях до війська виявився непростим — знадобилося два роки наполегливих спроб. Але «Мурзік» не здалася. Її підтримала родина, адже сини та донька також служать у різних бригадах Сухопутних військ.
«Сини і донька теж у війську, проходять службу в різних бригадах Сухопутних військ. Тож родина прийняла мій вибір із розумінням. Звісно, як мати, я не можу не хвилюватися, але я знаю, що вони на своєму місці. Для мене мої діти — справжні герої», — з гордістю говорить бійчиня.
Пройшовши курс базової загальновійськової підготовки, «Мурзік» здобула фах навідника. Тепер вона майже щодня разом з мобільною вогневою групою захищає українське небо на східному напрямку, полюючи на ворожі БПЛА.
Як повідомляла АрміяInform, бійцю бригади «Рубіж» з позивним «Батя» 56 років, за його плечима — роки війни, починаючи з 2014-го. Тоді, на початку російської агресії, він добровольцем прийшов до військкомату в рідному Дніпрі та став до лав Національної гвардії.
