Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Польські танки PT-91 Twardy стоять на озброєнні 117 окремої важкої механізованої бригади ЗСУ. Вже більше як два роки ці панцерники воюють проти російських окупантів. Як відмічають наші захисники: ці машини доволі ефективно зупиняють просування ворога на Покровському напрямку.
Про можливості танків PT-91 в бою, знищення рашистських цілей на малих дистанціях та чому ворог так хоче перерізати трасу Покровськ — Костянтинівка далі в матеріалі АрміяInform.
Танки надійно «заховані» від БПЛА
Дістатись до «схованок» наших танків ще той квест. Виїжджаємо зранку, долаємо розбиті асфальтовані та польові дороги, позаду більш-менш «живі» населені пункти. Чим ближче до лінії фронту, тим більше розбитих сіл, де вже практично ніхто не мешкає.
Крайня ділянка шляху — по мокрому та в’язкому полю, болото б’є машину «осколками». Попереду — лісопосадка, тут заховані польські танки PT-91 Twardy. Машини в капонірах, добряче замасковані, неподалік бачимо польовий склад з боєприпасами. Зі сторони майже неможливо зрозуміти, що тут розміщено. Навіть взимку, серед голих дерев. Ні ворожі БПЛА, ні інші засоби розвідки противника не можуть виявити танки.
«Сюди пішки не дістанешся, хоча, звісно ж, можна, — з посмішкою каже водій пікапа, який нас супроводжував, — якось хлопці по цьому мокрому полю добиралися понад дві години, ми потім відмивали їх пів дня від болота».
Знайомимось, командир танкового взводу Андрій. Він з Харківщини. У 2004-му закінчив військову кафедру Харківського інституту танкових військ. Після широкомасштабного вторгнення мобілізувався до ЗСУ. Проходив перепідготовку в Національній академії сухопутних військ у Львові.
«У Львові сформували групу офіцерів-танкістів для навчання у навчальному центрі в Польщі. Там і вчилися працювати на танках PT-91. Освоїли техніку разом з екіпажами. Після півторамісячного навчання у 2023 році разом із цими танками вирушили в Україну виконувати бойові завдання. Спочатку Запорізький напрямок, зараз вже тут, у районі Покровська, навалюємо окупантам», — розповідає Андрій.
Чим відрізняється Twardy від радянського Т-72
«Якщо коротко, танк PT-91 Twardy — це польський основний бойовий танк третього покоління, виготовлений за зразком радянського танка Т-72. Фактично ці два танки нічим особливим не відрізняються.
Бойова машина вагою приблизно 45 тонн. У танка РТ-91 використовується активна броня польської розробки ERAWA: це 400 захисних блоків з покриттям, що дозволяють знизити видимість бойової машини в інфрачервоних та радіолокаційних діапазонах.
Є додатково наварені захисні блоки, які повинні захищати від уламків снарядів різних калібрів. Також додаткова броня встановлена, щоб зберегти життя танкових екіпажів від ударів протитанкових ракетних комплексів.
Враховуючи загрозу з повітря, яку становлять ворожі БПЛА, зверху прикріплена антикумулятивна «мангальна конструкція».
Щодо озброєння. Калібр гармати 125 мм, кулемет Калашникова танковий 7,62 мм. Плюс є зенітний кулемет 12,7 мм, але він на полі бою практично не використовується. Адже сам кулемет розроблявся ще в 60-ті роки минулого століття, щоб застосовувати проти гелікоптерів.
Гвинтокрили в ті часи не швидко літали, були неповороткі, тому командир танку міг спокійно вилізти на броню та завдавати ударів по них. Тепер, у часи масового використання ворогом невеликих БПЛА на великій висоті, ця спроможність танка не використовується взагалі. Якщо говорити про FPV-дрони, то тут лише «мангал» ефективно допоможе.
Танк оснащено системою пуску димових гранат, крім того, є прилад нічного бачення.
Ходова частина працює стабільно. Максимум з того, що нам вдавалося, здається, механік 60 км/годину витискав з танка на ґрунтовій дорозі. Машина може маневрувати по важкопрохідних ділянках місцевості та долає водні перешкоди. Долає брід та болотяні ділянки до 1 метра. Звісно, вибирати дороги треба з розумом, бо можна заїхати в болото та сісти «на брюхо». Витягнути звідти багатотонну машину ой як не просто.
«Розстрілювали противника прямою наводкою на дистанції до 200 метрів»
Останнім часом на Покровському напрямку робота дуже динамічна. Залежно від бойових завдань працюємо як прямою наводкою, так із закритих вогневих позицій. Цілі різноманітні: скупчення живої сили, ворожа техніка, укриття, якісь бліндажі.
Найчастіше тут застосовуємо удари прямим наведенням. При цьому дистанція ведення вогню буває різною: один кілометр, 500 м, 300 м, навіть до 200 метрів до противника було.
Як зазвичай це буває. Наприклад, екіпажу машини надійшла команда «розібрати укриття ворога, де скупчились малі штурмові групи» чи можливо ситуація, коли ворог намагається піхотою здійснити прорив оборони наших підрозділів. Ціль може бути в якомусь населеному пункті або в лісопосадці «в сірій зоні». Танк, оснащений РЕБ, виїжджає на завдання, його супроводжує підрозділ аеророзвідки, командир на пункті управління через БПЛА «контролює» відеокартинку бою. В екіпажу танка має бути повністю ситуаційна обізнаність на полі бою.
Умовно кажучи, танк дістається до лісопосадки, йде команда «вогонь» і все — ціль знищується. Якщо пряме попадання, повторного удару вже не знадобиться. Звичайно, польський танк може зробити до 6 пострілів за хвилину.
Укриття з рашистами знищили повністю. Ворог лютував та скаженів «матами»
Буквально днями, за один день бойової роботи тільки один екіпаж танка 3 рази виходив на ворога «прямою наводкою». Тоді танкісти розстрілювали противника на дистанції до 200 метрів. Чи залишилось щось від укриття та самих рашистів?
Судячи з радіоперехоплень — ні, було чути тільки скажені російські крики та суцільні «мати». Тож самі розумієте, наша робота «нададреналінова». Екіпаж танка виконав завдання, відкотився назад, далі прямує у «відстійник».
Із закритих вогневих позицій танк працює вже на значних відстанях. Це 8, 9 або навіть 10 км. На Донеччині більше доводиться знищувати рашистів саме «прямою наводкою». Це обумовлено високою інтенсивністю бойових дій та використанням штурмових груп противника в смузі відповідальності нашого підрозділу.
Ми знищуємо ворога з філігранною точністю. Ще не було такого, щоб виявлена ціль не була уражена. Немає суттєвої різниці, чи це малі піхотні групи, які наступають у «сірій зоні», чи окремо взята одиниця ворожої техніки. Є координати, наведення на ціль і бум!
Якось із закритих вогневих позицій вдалось знищити російський танк та БМП, які рухалися в колоні ворожої важкої техніки. Це було приблизно 8 км до противника. Ми з хлопцями і не знали про це нічого. Комбат по зв’язку повідомив, сказав: «молодці, ви попали!». Загалом за два роки війни вже стільки ворожої техніки «поклали», що все і не згадаєш. Спочатку винищували рашистів на Запоріжжі в районі Работиного, тепер під Покровськом.
Twardy витримує пряме попадання протитанкової керованої ракети
У бойових умовах дуже важливо зберегти живучість екіпажу. Головне — життя людей, техніку можна замінити. Ворог також полює за нашими танкістами.
Якось в один з наших Twardy влучили протитанковою керованою ракетою. Машина зупинилася та загорілася, але хлопці вибралися звідти. Звісно, машина залишилася там, оскільки не могла рухатися самостійно. Екіпаж пішки виходив з того місця. Добре, що тоді не працювали ворожі FPV-дрони.
Бувало, що ворожі снаряди розривалися зовсім поруч, осколки влучали в машину. Тоді хлопців просто контузило добряче, але вони виконали завдання.
Чому окупанти прагнуть перерізати трасу на Костянтинівку
Завдання російських окупаційних військ взяти під контроль основні траси на Донеччині, через які відбувається постачання наших військ «на нулі».
Тому противник намагається перерізати Силам оборони головну логістичну трасу Покровськ — Костянтинівка. Ворог атакує на цьому напрямку безперервно. Тактика рашистів незмінна — малими штурмовими групами наступають, просочуються на певній ділянці в «сірій зоні» та намагаються просунутися до наших позицій. Подекуди використовується й механізована техніка для підвезення рашистів. Але на етапах їхнього пересування наші аеророзвідники «фіксують» переміщення та передаються координати на вогневе ураження.
