Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
На Куп’янському напрямку зараз перебувають військовослужбовці 77-ї окремої аеромобільної бригади.
Про ситуацію там розповів на стрімі АрміїTV військовослужбовець Наддніпрянської бригади Віктор Петрович.
— Що змінилося з моменту нашого крайнього спілкування? Яка ситуація в смузі відповідальності вашої бригади?
— З крайнього спілкування дещо закінчилася бронетехніка у ворога. Наразі вони використовують м’ясні штурми, тобто намагаються хвилями закидати наші позиції піхотою. Раніше це були масовані штурми з використанням бронетехніки. Тоді було використано більше 10 одиниць бронетехніки два рази. Їх відбили і зараз, очевидно, вони поповнюють запаси бронетехніки. Але, тим не менше, піхоту далі використовують.
— Наскільки активно вони ломляться на правий берег річки Оскол? Тобто намагаються переправлятися, чи спроб таких немає?
— У нашій смузі відповідальності наразі не перебиралися. Ми знищили всі транспортні водні засоби, які були там покинуті, і в них наразі немає такої можливості. В них, по-перше, не дуже широке вклинення, а по-друге, там дуже болотисте русло річки і дуже широке, надзвичайно складно пробиратися. Тобто мало того, що треба перепливати, там ще дуже широка смуга з очерету і високі береги. Ну, словом, там складно перебратися. Тому наразі спроб таких не було зафіксовано, мені про них не повідомляли.
— Пане Вікторе, а можете трохи більше розказати саме про візаві ваших, що стоять навпроти вас. Можливо, знаєте, що це за бригади, полки і підрозділи. Можливо, є якісь радіоперехоплення їхні чи спілкування з полоненими?
— Наразі не скажу точно, хто проти нас, але мій побратим, який зараз поранений, записав і надіслав мені відео, де показав усі шеврони, які він зібрав з вбитих ворогів. І там є шторм-z, вагнера шеврони, є якісь їхні вдв-шеврони. Тобто, в принципі, дуже багато різних підрозділів, які, очевидно, не постійно тут стоять, а є як придані. Тобто, припустимо, формують якусь штурмову роту в іншому підрозділі і придають її сюди, тим хто тут стоїть. І вони штурмують, поки не зітруться. Потім їх звідси командування виводить, умовно кажучи, — набирають наступних. І наступних так само до стирання в нуль шлють на наші позиції.
Коли використовують масово піхоту для штурмів, то fpv дрони максимально ефективні. Коли йдуть і масовані штурми, і малими групами, fpv добре вичислюють піхоту, влучно б’ють по ній, на відміну від артилерії, яка має певний розкид і спіймати за її допомогою групу з трьох піхотинців, умовно кажучи, доволі складно. FPV у цьому плані ефективніше. Ефективні вони також і проти бронетехніки, що рухається, по якій також важко влучити з артилерії. І для того, аби не допустити до нашої піхоти ворога, потрібно більше fpv-дронів, потрібно багато комплектуючих на них, потрібно дуже багато саме матеріальної бази для того, щоб зберегти життя військовослужбовців 77-ї бригади.
