Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Вас замінять, це просто охорона кордону», — таку казку розповідали російським строковикам перед відправкою в зону бойових дій. Але реальність виявилася зовсім іншою.
Про це йдеться в інтерв’ю з російськими військовополоненими, опублікованому в соціальному проєкті «Хочу жить», ініційованому Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими спільно з ГУР МО України.
Артем Цепковский, 22-річний військовослужбовець із Воронезької області, в інтерв’ю згадує, як його разом із іншими строковиками відправили на «навчання». «Нам казали, що ми їдемо на полігон у Пскові, але виявилося, що нас переправляють до українського кордону на Курщину», — розповідає він.
Військовополонений розповідає, що бойової підготовки майже не було. Їх навчали лише копати траншеї, а також обіцяли спокійну службу. Однак реальність виявилася зовсім іншою — він прокинувся вже під артилерійським обстрілом.
«Я встиг забігти в бліндаж, коли почалися обстріли. А часовому пощастило менше — йому одразу відірвало ногу, ще одному пробили литку наскрізь. Було дуже багато вибухів, постійно працювала артилерія».
Без належної підготовки й оснащення строковики стали свідками українського наступу, під час якого командири втекли, залишивши їх напризволяще.
«Наш взводний сказав, що ми тут не перші, всі повертаються додому. Але я прокинувся від артобстрілу, і штани в усіх були повні. Всі командири одразу „дали по тапкам“», — розповідає Артем.
Як повідомляла АрміяInform, український воїн із позивним «Базальтас» разом із напарником «Барсом» здійснив успішний бойовий вихід, під час якого знищив шість ворожих панцерників, дрон і зупинив атаку російської піхоти.
