А сталося це в революційній Франції. 23 серпня 1793 року Національний конвент (конституційне й законодавче зібрання періоду Французьких революційних воєн) ухвалив «Указ про масовий збір» (фр….
Сержант Юрій Гребінь з позивним «Артист» — справжній артист балету. Службі у Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка він віддав 20 років.
Нині «Артист» служить у 48 окремій артилерійській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді номера обслуги самохідної артилерійської установки «Богдана».
— Відслужив, як кажуть театрали, 20 років. Пішов на пенсію, мав іншу цивільну професію. А потім був мобілізований і пішов на цю прокляту війну. Відтоді в армії я вже вдруге, — розповідає Юрій.
У війську Юрій справді не вперше — строкову службу проходив наприкінці 1990-х років. Ще тоді його визнали обмежено придатним по зору, тож з огляду на це та на акторський талант він відслужив півтора року в Ансамблі пісні й танцю Збройних Сил України, виступав на одній сцені з багатьма українськими знаменитостями.
— Однак зараз я відчуваю, що придатний, бо необхідний для захисту України. Тому коли вручили повістку, пішов не вагаючись. Мобілізований був 1 березня 2024 року, пройшов навчання на Полтавщині, — каже військовий.
Маючи право не служити за станом здоров’я, він вирішив не користатися цим і з готовністю пішов на службу, щойно постала така потреба. Адже, каже, коли триває війна, то здоровими та придатними є всі, хто готовий стати на захист країни.
— Все було чемно, культурно. Вручили повістку і наступного дня я вже прибув до ТЦК, оформив документи, все пройшов і відбув до навчального центру, — розповідає Юрій.
— Перед тим я волонтерив — це теж важлива робота, бо необхідно тримати тил та забезпечувати армію. Займався по роботі доставкою харчів військовим та волонтерам, допомагав дружині, яка з подругами плела маскувальні сітки, — пригадує він, як минули перші два роки широкомасштабного вторгнення.
Юрій із захватом згадує, як одного разу натрапив на записане військовими відео, в якому вони дякували за продукти, передані від фірми з Черкас, де він працював.
— Вони записали tiktok і в ньому була наша марка, наша фірма! Хлопці їли саме наші продукти — це дуже надихнуло тоді всіх, бо показало, що ми робимо важливу, потрібну справу, — не приховує емоцій артист.
Після війни він прагне повернутися до дружнього колективу, з якого через війну був змушений піти до війська. Юрій упевнений, що на нього там чекають, адже за роки спільної праці та волонтерства колеги стали єдиною родиною.
— Нам потрібен міцний тил, але рук не вистачає також у війську, тому коли мене покликали — я відразу пішов, — твердо каже він.
— В «учебці» нас називали «валідольщиками». Наймолодшому було 40 років, найстаршому — 58. Звісно, порівняно з молодшими хлопцями нам було тяжко, — розповідає він про навчальний центр.
Однак вчили якісно — за місяць «Артист» дізнався про військову справу суттєво більше та значно якісніше, ніж колись за півторарічну строкову службу.
— От що було раніше? Шинель, «підшива», окантовка, чоботи — і щоб натерто було все і блищало. Ми більше плац мели, та бордюри фарбували, ніж стріляли і воювати вчилися, — каже він.
Зараз же навчають справді потрібним на війні практичним речам і роблять це не для формальної звітності, а щоб підготувати солдата до бойових дій.
— «Учєбка» — це був класний досвід. Досвідчені інструктори були, кваліфіковані, які самі вже війну пройшли і знали, що нам насправді буде потрібно. З ними треба було бути як губка — всотувати все, що вони давали, чому вчили, — зауважує «Артист».
Коли за випускниками з БЗВП прибули «покупці», то Юрія відібрали в артилеристи. Умотивованого відповідального солдата відібрали після короткої співбесіди і відправили навчатися на фах.
— Полковник, який за нами приїжджав, шукав насамперед тих, хто мав технічну освіту. Але коли дізнався, що я є артистом балету, то зацікавився і запросив до артилерії. Я погодився, бо обіцяли працювати на бойовій машині, — пригадує «Артист».
Другий етап навчання був менш фізично виснажливим, але надзвичайно відповідальним, адже довелося опановувати абсолютно невідомі колишньому театралові матерії. Однак наполегливість і відповідальність швидко дали бажаний результат.
— Спочатку не знаєш, з якого боку до цієї техніки підступитися. Але головне почати і не боятися. Коли ж сформується злагоджений екіпаж — все піде як треба. Бо в бойових умовах головне злагодженість — щоб машина приїхала, щоб ми її швидко «розклали», підготували до бою та влучно відстрілялись, — каже військовий.
Після навчання на фах від травня і до сьогодні Юрій служить на посаді номера обслуги САУ «Богдана».
— Бойових епізодів багато, але це просто робота. Найголовніше ж на війні — це побратими, мій екіпаж, хлопці, з якими я працюю. Люди — це завжди найголовніше. Коли ми впевнені один в одному, то і на бойових виходах усе завжди вдається, — каже «Артист».
Він у жодному разі не хоче йти з бойової роботи на САУ на іншу посаду, адже впевнений, що саме тут його місце під час цієї війни і саме тут він може принести найбільшу користь.
Непридатність по зору перешкодою Юрій не вважає, адже він не снайпер і стріляти йому доводиться з «гвинтівки» зовсім іншого — 155-го! — калібру.
— Ми стріляємо з гармати точно в ціль. Наша гармата — це наша снайперська гвинтівка. Гострота мого зору на це не впливає. Якщо комгар (командир гармати — ред.) накаже, то ми зробимо свою лялечку, і бабахнемо, влучимо, і російську сарану ту спалимо всю! — впевнений артилерист.
Юрій каже, що головним мотивом для нього є не показний ура-патріотизм, до якого він ставиться скептично, а відповідальність за родину, за побратимів, за країну.
— Відповідальність у мене від батька. А мотивує мене сім’я. Тому що, сім’я — це і є батьківщина. У мене у Дніпропетровській області живе теща. То куди я далі маю піти? Вона частина моєї сім’ї і я повинен її захистити, — пояснює він.
Так само, переконаний він, має думати кожен — брати відповідальність на себе і захищати своє — сім’ю, країну, український народ та державу Україна.
До речі, якщо вам цікаві не тільки історії героїв, але й інший спеціалізований та аналітичний контент про військову справу – підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
@armyinformcomua
У Мюнхені Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із Президентом Литви Гітанасом Наусєдою, щоб обговорити формування спільної позиції.
Міністерство оборони України опублікувало покрокову інструкцію для повернення військовослужбовців після самовільного залишення частини (СЗЧ).
Армія рф використовує дітей у воєнних злочинах, зокрема залучає їх до виробництва зброї для окупантів.
У Мюнхені Президент Володимир Зеленський провів зустріч із президентом Європейської ради Антоніу Коштою та президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн й обговорив з ними посилення санкційного тиску на рф та підготовку 16-го пакета санкцій.
Міністерство оборони впорядковує механізм, за яким курсанти та офіцери мають відшкодувати державі кошти за навчання у випадку дострокового припинення навчання або звільнення з військової служби протягом перших п’яти років (десяти — для військових льотчиків) після випуску.
На полях Мюнхенської конференції з питань безпеки Президент Володимир Зеленський зустрівся з двопартійною делегацією Сенату США та обговорив глобальні безпекові загрози, які несе російська війна проти України, та можливі спільні заходи реагування на них.
від 20000 до 120000 грн
Покровськ
Бахмутський ОБ ТрО
А сталося це в революційній Франції. 23 серпня 1793 року Національний конвент (конституційне й законодавче зібрання періоду Французьких революційних воєн) ухвалив «Указ про масовий збір» (фр….