Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Нинішня ситуація на фронті вимагає від наших Сил оборони максимально бережливого ставлення до техніки. І один з варіантів її максимального збереження — це створення макетів ОВТ.
Представник Збройних Сил України полковник Юрій Ігнат свого часу зазначав, що «макети — це також бойові одиниці, які обслуговують люди. Їхнє головне завдання — ввести ворога в оману. Ворог витрачає до 4 млн доларів для пуску однієї ракети „Іскандер“. Макет коштує до 25 тисяч доларів, що значно дешевше, ніж один „Іскандер“. Якщо говорити про „Кинджал“, то ракета такого типу коштує до 500 млн гривень».
Патріотично налаштовані вітчизняні компанії приєдналися до виготовлення макетів ОВТ майже одразу від початку війни. Зокрема, на ряді підприємств налагоджене виробництво інженерних конструкцій, що повністю повторюють зовнішній вигляд радіолокаційних станцій та артилерійських установок.
Тож, як макети вводять ворога в оману й змушують його використовувати дорогі високоточні боєприпаси, АрміяInform розпитала у пана Олега — представника однієї з компаній, що спеціалізується на виготовленні макетів ОВТ:
Про рахунок на нашу користь
«Один з макетів, який ми виготовляємо, може коштувати 100 тисяч гривень. А справжня одиниця бойової техніки, яку ми хочемо замінити цим макетом, коштує 5-7 млн гривень.
Тому наша мета — завдати ворогу матеріальних втрат. Вартість одного «ланцета», приміром, може бути близько 30 тисяч доларів. І якщо цей дрон уразить макет, який коштує 2-3 тисячі, то вже рахунок буде на нашу користь. А на додачу тим самим ворог зменшує кількість своїх боєприпасів — це подвійна користь.
Макет має не просто нагадувати контурами бойову техніку, він має бути дуже схожим на неї. Якщо ж ти не зміг ввести противника в оману, тобто, він розпізнав, що це не справжня одиниця техніки, то ти не досягаєш своєї цілі, це просто викинуті ресурси на вітер: як гроші, так і час.
Тому макет має бути дуже-дуже схожим, навіть мати, якщо треба, теплове випромінювання: наприклад, двигун після застосування має світитись в інфрачервоному діапазоні.
Але тут треба дотримуватись золотої середини. Тобто, робити макети настільки схожими, щоб навіть з відстані 5 метрів не можна було розпізнати, що це макет, теж не варто. Бо ворог, як правило, нині дивиться на це все очима розвідувальних дронів з висоти десь 300-500 метрів. Тому у цій справі зайва деталізація не потрібна. Бо це призведе до зайвих витрат часу, грошей і матеріалів.
Макети роблять із дерев’яних щитів, обшивають існуючу техніку, що підходить по габаритах, роблять пластикові, та навіть надувні. Кожен вид має свої плюси та мінуси, і не завжди між ними дотримано балансу.
Макет САУ 2С1 «Гвоздика» важитиме близько 200 кілограмів
Макет має бути легким для перенесення. Має стояти сам, без постійного обслуговування. Противник не має встигнути помітити процес складання, тому макет має дуже швидко складатися силами відділення (екіпажу).
Екіпаж, наприклад, самохідної артилерійської установки (САУ), може завантажити розібраний макет на свою САУ, виїхати на певну точку, розвантажити макет і зібрати каркас за декілька хвилин, натягнувши на нього чохол.
До цього макету будуть вести сліди гусениць, ворог побачить не тільки макет САУ, а й супутні ознаки демаскування, і з великою ймовірністю завдати удар по цьому макету, та не шукатиме справжню гармату.
Наприклад, наше підприємство, щоб зробити якісний макет, робить спочатку 3D-модель бойової одиниці. Потім дизайнер передає це конструктору, який моделює розбірний металевий каркас.
Наступним етапом 3D-дизайнер накладає на модель каркаса текстури поверхні техніки. На цьому етапі ми можемо обрати колір або тип камуфляжу.
На її поверхні будуть також відображені всі деталі цієї техніки, тобто, гусениці, катки, люки, вихлопні труби, подряпини, здерта фарба та бруд. В нас навіть відбиток берця є там, він теж надрукований. Після узгодження варіанту дизайну ці текстури поверхні ми переводимо у 2D-вимір, та ділимо на фрагменти для друку на плотері. Потім з надрукованих фрагментів робиться чохол на цей макет. Фотореалістичний друк чохла з найменшими деталями забезпечує таку деталізацію, що, будучи натягнутим на каркас, за 50 метрів ви вже не можете відрізнити цей виріб від справжньої техніки.
Таких макетів можна виготовляти десь 20-30 одиниць на місяць.
Наприклад, розбірний каркас макета САУ 2С1 «Гвоздика» важитиме близько 200 кілограмів, тент ще десь 10-15 кілограмів. Все це легко поміститься у будь-який пікап. І це можна оперативно перевозити на потрібне місце.
…Тож коли ворог уражає макети, але не вражає нашу техніку, ми економимо кошти на ремонті або відновленні цієї техніки. Або ми не закуповуємо нову техніку за кордоном. А найголовніше — залишається в живих навчений екіпаж. Який потім завдасть шкоди ворогу”.
Фото надані виробником
