Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Нікіта Осецький з 63 механізованої бригади був школярем, коли почалась повномасштабна війна. А зараз він — пілот батальйону безпілотних систем і наймолодший воїн частини: нещодавно йому виповнилось лише 20.
Допис про бійця з’явився 14 грудня на каналі бригади.
Мама не знала, що Нікіта пішов на війну, а батько саме тоді зник безвісти на фронті.
«Якби я добре заробляв і платив багато податків — можливо, і не прийняв би таке рішення. Але наразі мені немає що дати державі, крім себе. Мама з моєю молодшою сестрою виїхали за кордон ще на початку війни. Коли я пішов в армію, то просто нічого їй не сказав, щоб не хвилювалась. Вона думала, що я в Миколаєві, поки брат не розповів», — розповідає Нікіта.
Його батько був добровольцем, воював з 2014 року.
«Влітку, коли я проходив БЗВП, він зник безвісти на Покровському напрямку. Я не хочу тішити себе марною надією. Тому змирився з думкою, що він не повернеться. І у мене з’явилось бажання вбивати ворогів», — поділився Нікіта.
Зараз він — пілот Мавіка.
«Мені тут все подобається. Іноді щось прилітає, але поки це швидше прикольно, ніж страшно. Я в таких стресових ситуаціях навпаки збираюсь, стаю бадьорішим і впевненішим», — зауважив Нікіта.
Як повідомляла АрміяInform, пілоти батальйону безпілотних систем 63 механізованої бригади показали кадри, на яких окупанти намагаються кидати автомати в українські безпілотники та відкидали руками FPV-дрон, поки той не здетонував.
