— Розкажіть, будь ласка, про те, як змінювалися засоби РЕБ/РЕР протягом періоду широкомасштабного вторгнення? — На початок широкомасштабки весь аналоговий РЕБ — це був білий шум. Було…
Григорій – старший механік з озброєння бригади тактичної авіації «Привиди Києва», який збирає, запрограмовує та споряджає боєприпаси для літаків.
Про майстра розповіли 31 серпня Повітряні Сили ЗСУ.
Григорій починав із радянських ракет Р-27 та Р-73. Зараз оперує з американськими КАБами JDAM та французькими AASM HAMMER, ракетами AGM-88 HARM та AIM-9, сучасними ракетами-приманками ADM-160 MALD.
Він — справжній фахівець своєї справи. За два роки зібрав, запрограмував та спорядив понад тисячу одиниць авіаційного озброєння. Радо демонструє відео об’єктивного контролю — «ось міст розбитий на Курщині», «а це — ворожий пункт управління»… Скромно додає, що теж трішки доклав свою руку до потужного результату…
На щастя, роботи вистачає, наша авіація працює кожного дня. В середньому Григорій готує та «випускає» із «подарунками» окупантам по 3-4 борти на день. Бувають, і дні суцільного нон-стопу, коли споряджає по 8 бортів.
За його словами, це — непроста робота. Ті ж КАБи приходять у розібраному вигляді. Треба змонтувати у певній послідовності близько 15 частин, із певними технологічними нюансами… Часом саме лише складання бомби займає 2 години. Потім ще треба їх запрограмувати. Це теж шалена відповідальність.
«Звісно, втомлюємось. Але якщо моя ракета допоможе знищити ворожий «шахед» чи крилату ракету, чи бомба підірве якийсь штаб або міст, допоможе піхоті втримати позиції, просунутись уперед — хто ж зважатиме на ту втому? Беремо і робимо свою роботу: у спеку, холод, дощ, сніг, вдень та вночі», — каже Григорій.
Важко уявити, що за освітою харизматичний механік — режисер драматичного театру. Раніше організовував концерти у місцевому будинку культури, підробляв ді-джеєм, співав на весіллях та корпоративах.
Безпосередньо перед широкомасштабним вторгненням працював водієм на хлібзаводі й навіть не думав, що матиме справу з авіабомбами.
«Я не служив у армії жодного дня. Навіть на строковій. Тож коли 24 лютого 2022-го прибіг до ТЦК, почув: «ваші послуги поки що не потрібні». А у мене брат молодший — десантник, друзі — на війні, вдома дружина, донька, мати, племінниці… Не буду ж я в хаті відсиджуватися? Пішов у ТРО, паралельно продовжував «штурмувати» ТЦК. Дзвонив, ходив, «підключав» знайомих, запевняв, що не можу стояти осторонь… Зрештою доконав їх — мобілізувався, поїхав до навчального центру», — згадує Григорій.
За його словами, йому було все одно, в якій частині служити і які задачі виконувати. Налаштовувався на піхоту. Проте у той час в навчальному центрі готували технічний персонал для авіаційних підрозділів.
Запропонували — одразу погодився. Ось так і став механіком з озброєння. Спочатку служив на Полтавщині, споряджав Су-27, пізніше перевівся до «Привидів Києва».
Григорій ділиться, що найважчою частиною роботи є не складання КАБів чи їх програмування, не споряджання бортів. Найважче – чекати на аеродромі пілотів із бойового вильоту…
«У нас справжня авіаційна родина, жодних «я – підполковник, ти – солдат». Раніше доводилось чути, що «льотчики – біла кров…» Нічого подібного! Якщо потрібно, льотчики закочують рукави та стають до роботи поряд із нами. Ми неймовірно зріднились. Але, на жаль, наша маленька авіаційна родина зазнає втрат… Розумію, що воєн без втрат не буває, але кожного разу нестерпно боляче. Спорядив, відправив одного, другого – і чекаєш… Повернулись пілоти – видихаєш з полегшенням, радієш і працюєш далі…», — каже Григорій.
У його колег теж є цікаві життєві історії: є програміст, який до війни працював у Штатах, є чоловік, що працював у авіакомпанії Emirates Airline.
Ці люди літали по всьому віту, заробляли шалені гроші, проте без вагань повернулися на Батьківщину.
Григорій зізнається: готовий максимально швидко опанувати будь-яке озброєння, аби це пришвидшило перемогу.
Як повідомляла АрміяInform, Повітряні Сили оприлюднили кадри, як український МіГ-29 знищує мостові переправи на Курщині.
