Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Поки у Покровську більш-менш спокійно, люди гуляють, торгують поряд зі зруйнованими будинками. Атмосфера трохи напружена, але всі мають надію, що ворога зупинять, що місто залишиться вільним та неушкодженим, на скільки це буде можливо.
…До залізничного вокзалу під’їжджає перший автобус. Підрозділ ДСНС зустрічає людей, допомагає виносити валізи, мішки, коляски, бо більшість пасажирів — це літні люди та мами з дітьми.
Люди хвилюються, бігають, носять те, що вдалось забрати зі своїх домівок.

Нарядна дівчинка у вишиванці розгублено дивиться навкруги. Її мама Наталя розповідає:
— Вперше я евакуювалась у 2014 році з Донецької області з Красногорівки. Переїхала жити до Курахівської громади, у селище Сонцівка. Зараз доводиться вдруге бігти, бо вже ми за декілька кілометрів від лінії зіткнення. Почались страшні обстріли, кожен день хтось гине, горять хати, а у мене п’ятеро дітей. Чоловік у мене інвалід, свекор не ходить, дуже старий. Взяли, що змогли унести, їдемо на Закарпаття. А далі обіцяли допомогти з будинком для родини.
Хочу сказати воїнам ЗСУ: ви боролися і боретесь, дякую вам велике. Якби не ви, нас би на білому світі не було. У мене багато знайомих є хлопців: і поранені, і вбиті. Бажаю, щоб всі вони повернулися додому.
Галині з Мирнограда 75 років. Усе життя вона працювала на шахті «Західній», машиністом підйому. Двадцять років, як на пенсії. Залишилась зовсім сама. Вона розповіла, що обстрілюють місто щодня, беззупинно, палають будинки:
— Від мого будинку приблизно 3 км до ворога. Тому у Черкаси зараз відправляюсь. Не виїжджали раніше, тому що спочатку умови не влаштовували, а потім просто розгубилась. Їхати треба, а не знаєш, як з цими сумками справитися на старості років. Я одна живу, чоловік помер. Єдине, що залишилось — квартира. І ту доводиться вже вдруге кидати. Вперше на початку широкомасштабної війни вивезли нас на Закарпаття. Там дуже гарні люди зустріли нас. Волонтери опікувались нами.
Як повідомили в «Укрзалізниці», українці безпечно вирушають з Покровська безкоштовним евакуаційним потягом.
«Проклали спеціальні маршрути й веземо людей відразу трьома напрямками, де організовано прийом місцевими громадами: Черкащина, Закарпаття та Львівщина», — зазначили в «Укрзалізниці».
Боєць 77-ї аеромобільної Наддніпрянської бригади з позивним «Кубік», командував підрозділом, який 5,5 місяців тримав оборону.
Жінки-добровольці, які раніше відбували покарання, тепер опановують безпілотні комплекси в батальйоні «Шквал» 1-го штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла.
Від початку доби агресор 41 раз атакував позиції Сил оборони. Понад половина бойових зіткнень припала на Костянтинівський та Покровський напрямки.
Бійці 425-го штурмового полку «Скеля» з позивними «Джокер» та «Мессі» в рукопашному бою взяли двох окупантів у полон.
Пілоти 1-го батальйону «Хижаки висот» 59-ї штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка повідомили про чергове поповнення обмінного фонду.
Бійці Зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 53-ї механізованої бригади імені князя Володимир Мономаха зняли відстріл ворожих БПЛА на GoPro.
Оператор взводу радіоелектронної боротьби, військовослужбовець
від 50000 до 120000 грн
Ужгород
68 ОЄБр ім. Олекси Довбуша
Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….