Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Головному сержанту роти Дмитру 40 років. Його позивний — «Аладдін». Військовий служить в одному з батальйонів 129 бригади Сил ТрО. Як опинився на посаді головного сержанта? Що найважче у сьогоднішній службі? Про це «Аладдін» розповів нашим кореспондентам.
— Під час строкової служби я займався радіоелектронною розвідкою. Потім у цивільному житті працював близько 15 років на керівних посадах: супервайзером у торгівлі у Кривому Розі. Згодом комерційним директором, далі — начальником торгового відділу. А згодом почалось широкомасштабне вторгнення…
Нині займаюсь підготовкою молодого поповнення… Кожен наш боєць має вміти володіти всією зброєю, яка є у підрозділі. До нас приходять люди з різним ступенем підготовки, тому постійно проводимо додаткові заняття, тренування, їздимо на стрільби.
Попередній головний сержант нашої роти був поранений. Зараз він проходить лікування, тому наразі я виконую його функції. Багато паперової роботи… Але найважче — це коли людей відправляєш (на завдання — ред.), а вони звідти можуть не повернутись. Це важко… Нам би ще більше дронів і контрбатарейної боротьби. Також дошкуляє, що у ворога в людях перевага велика, це взагалі для них не питання, розхідний матеріал.
Якщо казати про забезпечення у війську, то, наприклад, на початку широкомасштабного вторгнення ми багато чого купували собі самі. Якщо, приміром, хочеш нормальну плитоноску, щоб вона не йорзала, легка була, то купуєш… Але зараз все хлопцям видають: і РПС одразу, і рюкзаки, все це є в наявності. Також з харчуванням нормально, стараються хлопці, готують. Легкої зброї вистачає, патронів вистачає, чогось важкого хотілось би більше.
— У мене є дружина, троє дітей. Вони тут в Україні, залишились в Кривому Розі. Жінка не захотіла виїжджати. Страшно за них, але до цього звикаєш. Так є, тривога, може прилетіти у будь-який момент. Взагалі, якось вже з цим живеш, людина — така істота, що, мабуть, до всяких умов може звикнути.
…Після перемоги планую першочергово відпустку, щоб трошки морально відпочити. Ну, і така мрія є… мені в Криму дуже сподобалось колись. Але побачимо як воно буде… У мене не було поки зимового відпочинку. Тільки Карпати. Тому можна було б з’їздити і на лижах покататися. Завжди можна знайти собі відраду — наприклад, рибалка. Був багато разів на рибалці на наших ставках криворізьких, теж розвантажує.
…Що б я побажав чоловікам в тилу? Треба ухвалювати важкі рішення… Ті люди, які приходили одразу, їх стає менше, через поранення, через інші причини. Треба йти захищати родину свою. Побажати хочу, щоб більше було в тилу чоловіків, які знайдуть у собі мотивацію прийти сюди і допомогти.
