Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Удільне князівство Чернігово-Сіверської землі
Курськ був заснований в ХІ столітті Чернігівськими князями і став центром удільного Курського князівства, що в XI–XIII століттях входило до складу Чернігово-Сіверської землі.
Саме у Курську на початках своєї кар’єри в 1164–1178 роках князював славнозвісний герой «Слова о полку Ігоревім» Ігор Святославич, який очолив похід проти половців у 1185 році.
Своїх прадідів-ординців правнуки погані
Татарський баскак Ахмат, що фігурує в літописах під 1283–1284 рр., управляв Курським князівством, викупивши в Золотій Орді право збору данини з місцевого населення. Відзначався особливою жорстокістю.
Його послідовники-кадирівці із полку спецназу росгвардії «ахмат», яких сучасне ординське керівництво відрядило на Курщину, не стали «захищати» місто Суджа у Курській області, коли почалися бойові дії, а боягузливо поховалися.
Курськ — це «київське місто» і один із найкоротших шляхів з Криму в москву
У XIV столітті Курськ входив до володінь Київського князя Володимира Ольгердовича. Згадується у «Списку руських міст далеких і близьких» саме як «київське» місто. Після повстання Глинських, за результатами п’ятої литовсько-московської війни у 1508 році Курськ з околицями увійшов до складу московської держави.
Але оскільки саме через Курщину проходив один із найкоротших шляхів з Криму до москви — Пахнуцький і ним часто користалися татари, які збирали данину зі своїх васалів, ці землі щонайменше століття були пусткою. До речі, саме Пахнуцьким шляхом у 1571 році пішов кримський хан Девлет I Ґерай і успішно спалив москву.
Українці та ікона з Курська допомогли Димитрію Івановичу захопити московський трон
Саме через Курщину пролягав шлях на москву Димитрія Івановича на початку 1605 року. Цей правитель заручився підтримкою української шляхти та запорожців і за їхньої допомоги в результаті блискучої військової операції зміг захопити московський трон.
Димитрію Івановичу в січні 1605 р. присягнули Курськ і Рильськ. Він наказав доставити йому з Курська чудотворну ікону Богородиці, якій влаштував урочисту зустріч, помістив у свій намет, де молився щовечора. Після цього справи Димитрія пішли дуже добре: воєводи міст московії один за одним або самі присягали йому, або доставлялися зв’язаними в його табір, де складали присягу (а також вчили українські пісні і цілували козацькі хоругви — жартую).
30 війн із Zаклятим сусідом − 13: Як козаки і магнати свого царя в москву посадили
Саме через Курщину Муравським шляхом згодом прямував на москву й гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Першими в 1618 році козаки захопили московське місто Лівни, що за 125 км на північний схід від Курська.
Козацькі землі Курщини
Частина земель сучасної Курщини входили до держави Війська Запорозького. Зокрема, місто Суджа засноване у XVII столітті як сотенне містечко Сумського полку. До Суджанської сотні станом на 1691 рік входили такі села сучасної Курської області: Гуйва (переробили на Гуєво), Куриловка, Мартиновка, Суджа, Сухобрусівка (тепер Ворожба), Порічне (тепер Черкасскоє Порєчноє), Уланків (тепер Уланок).
Російська Суджа, українська столиця і газ для Європи: що відбувається на Курщині
Окрім того, в 1699 році Іван Мазепа почав скуповувати землі в Путивльському, Рильскому і Льговському повітах, вважаючи їх перспективними в господарстві. В селі Івановському Рильського району донині збереглися палати Івана Мазепи, але пам’ятка перебуває у занедбаному стані.
Згодом населені українцями землі Курщини увійшли до складу Слобідських козацьких полків. Суджа з околицями та багато інших земель на північ від Сум і Харкова позначені як українські етнічні території на мапі південно-руських діалектів і говорів, складеній у 1871 році Павлом Чубинським — видатним етнографом і фольклористом, автором українського національного гімну.
У складі Української Держави
Не випадково, мешканці Суджі і Суджанського повіту у 1917 році присягли на вірність українській владі, оголосили про вихід зі складу Курської губернії і попросили прийняти їх до Української Народної Республіки.
14 серпня 1918 року значна частина Курської губернії колишньої російської імперії увійшла до складу Української Держави. Зокрема, Путивльський і Рильський повіти були включені до Чернігівщини, а Суджанський, Грайворонський, Білгородський, Корочанський і Новооскольський — до Харківщини.
Ця постанова стала одним із результатів Київської мирної конференції — переговорів про юридичні підсумки програної більшовиками Першої радянсько-української війни.
Суджа і Рильськ стали жертвами російської анексії понад 100 років тому
Але росіяни завжди порушують усі угоди. Коли 28 листопада 1918 року більшовики розпочинали свій черговий наступ на Україну, саме в Курську вони проголосили маріонетковий «тимчасовий робітничо-селянський уряд України» — щось на кшталт відомих нам «лднр».
Радянська росія вже 29 листопада окупувала прикордонний український повітовий центр — містечко Суджа, де вустами свого маріонеткового уряду оголосила про повалення влади Гетьмана, поновлення радянської влади і закликала до боротьби проти Директорії. Окрім того, заявила про скасування всіх законів, наказів і договорів як Гетьмана та його уряду, так і Центральної Ради, в тому числі й постанови від 14 серпня 1918 року.
Таким чином Суджа і Рильськ опинилися знову в росії. Та навіть попри це суджанські українці у 1924-1925 рр. самотужки ініціювали широкий процес повернення їхніх околиць до складу України, а місцеві сільради виготовляли штампи українською мовою під час коренізації.
Може, невдовзі ми станемо свідками відновлення історичної справедливості?
