Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
— Донеччина — як розпечена сковорідка, температура сягає 40 градусів, плавиться асфальт, — каже наша фотокореспондентка Наталія Кравчук.
Під час одного з виїздів на бойові позиції Сил оборони Наталія працювала з операторами БПЛА 72 окремої механізованої бригади ЗСУ імені Чорних Запорожців — зйомка була на позиції, де тренуються пілоти.
«Швидкі та мобільні козаки», — лаконічно описує військових Наталія.
У когось із армійців вже є бойовий досвід, а хтось — щойно із навчального центру. Та всіх їх об’єднує прагнення до перемоги, впертість і якість нелегкої роботи у війську та… мрії, які мають справдитися після завершення війни.
Це Максим, оператор безпілотних комплексів. Літає на «мавіках», Matrice 30T, «вампірах».
Розповідає та показує, як працює Matrice 30T.
— Літає тільки вночі, вдень — ні, тому що дрон великий. Несе три «бімби», які класно валять росіян. Використовуємо різні типи боєприпасів: є кумулятивні проти техніки, є осколочні різних видів і габаритів. Цей апарат застосовують, переважно, проти піхоти, дуже добре придушує штурми, з першого скиду у ворога одразу є трьохсоті і ще два залишається, щоб добивати. Ми вираховуємо: якщо це, наприклад, взвод з десяти одиниць піхоти, то спочатку валимо першого, потім — останнього. Вони, буває, біжать, ми за ними летимо і виловлюємо. І все це вночі, — з азартом розповідає він про свою роботу.
Військовий ділиться, що спочатку був вантажником у бригаді, а потім пройшов навчання онлайн у Prometheus.
— Потім береш пульт, «мавік» і йдеш в поле і починаєш вчитись. Одразу все схопив, — зазначає він. Працює оператором із січня 2023 року.
На запитання про цікаві історії в роботі, пригадує, зокрема, таке:
«Десь чотирьом кацапам голови повідривало… Але на війні немає цікавих історій. Трагічних — так, багато», — констатує він.
А ще військовий каже, що їм потрібно побільше «мавіків».
«Ми вже третій рік ведемо ними війну. І ці „весільні дрони“ вирішують все — це розвідка, без неї FPV не літає. Як показує практика, саме „мавік“ вбиває РЕБ на танку, щоб вже FPVшка залетіла в танк», — говорить Максим.
Після перемоги він мріє створити приватну школу для дітей.
А це «Сірий», 37 років, офіцер батальйону безпілотних авіаційних комплексів, батько п’ятьох дітей.
У цивільному житті займався власною справою — монтажем опалення у приватних будинках. На війні ж спочатку був старшим на блокпосту, потім — у складі зведеної роти попав у Бахмут. Служив у 45-му окремому стрілецькому батальйоні. Після Бахмута вирішив отримати офіцерське звання, пройшов навчання, потім — навчання за кордоном в Італії. Так став командиром піхотної роти, перевівся в 72 ОМБр, став командиром взводу БПЛА.
«Тому що за БПЛА — майбутнє, і я вирішив розвиватись у цьому напрямку. На попередньому місці служби була ситуація, коли росіяни штурмували наші позиції, а в нас по факту не було аеророзвідки і ми не бачили обстановки, було важко», — говорить військовий про важливість аеророзвідки.
Він щиро зізнається:
«Мені дуже подобається літати, тут бачиш реально свою роботу: бачиш ворога напряму і можеш його знищити», — наголошує «Сірий».
А це Сергій із позивним «Літун». Лише три місяці як мобілізований. В цивільному житті працював на залізниці.
«Після строкової служби мав спеціальність мехвода БМП, але до душі були дрони, мріяв попасти саме по цій спеціальності, вчитись чомусь новому», — говорить «Літун».
Поки що він освоює «мавіки», але почав задумуватися над тим, щоб після перемоги йти працювати в рибінспекцію.
«За допомогою „мавіка“ можна браконьєрів ловити, або знімати весілля… Оцей маленький джойстик робить великі вещі», — говорить вже зі знанням справи Сергій.
Богдан і Денис навчаються роботі із БПЛА, у них за спиною — базова загальна військова підготовка. Познайомилися в навчальному центрі.
Працювати на спекотній Донеччині в ці дні складно. Але, попри війну, цей край залишається мальовничим та нашим, рідним, за який вперто б’ємося. Наша Наталія Кравчук описує його так:
«… Дивує неймовірна кількість фруктових дерев навкруги: абрикоси, шовковиця під ногами… Гілля дерев хилиться до землі, інколи ламається від ваги плодів. Ягоди великі, соковиті, налиті сонцем. Коли їхали дорогами, навкруги — жовті поля від щойно зібраної пшениці… Соняшник буяє, праворуч чи ліворуч дороги тягнеться до сонця. І, здається, немає війни… Але проноситься колона швидких, з проблисковими маячками. Всі машини призупиняються, даючи дорогу. Чим ближче наближаємося до лінії фронту — тим менше бачимо цивільних авто. Разом з ними починає зникати асфальт і неушкоджені будинки. Серед цієї неймовірної природи — розбиті згарища будинків. Ніхто не знає, коли повернуться власники, щоб знову спробувати шовковицю зі старого дерева біля глиняної потрісканої закинутої хати, в якій вже давно ніхто не живе».
Більше світлин з навчань операторів БПЛА — у світлинах нашої Наталії Кравчук.
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Ілюстративне фото. Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
