10 жовтня 2025 року Новозаводський районний суд міста Чернігова виніс вирок у кримінальній справі, за яким жителька Вінницької області визнана винною у перешкоджанні законній…
«Як корабель назвеш, так він і попливе» — ця крилата фраза з відомого анімаційного фільму геніального українського режисера-мультиплікатора Давида Черкаського цілком дотична до долі російського ракетного корабля «Циклон».
І хоча флотоводці завжди злобно «шиплять», що кораблі не плавають, а ходять, МРК «Циклон» ще до своєї добудови був приречений саме плавати.
У ніч на 19 травня українським захисникам вдалось уразити російський малий ракетний корабель (МРК) «Циклон» в окупованому Севастополі. Про це повідомили в Генштабі ЗСУ.
«Сили оборони України вразили російський ракетний корабель „Циклон“ проєкту 22800», — заявили в Генштабі.
Деталі про цей плавзасіб кореспонденту АрміяInform розповів відомий дослідник озброєння, доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук.
З короткої довідки відомо, що МРК «Циклон» був закладений 2016 року в окупованому місті Керч, спущений на воду 2020 року, прийнятий до складу ЧФ ВМФ рф 12 липня 2023 року (заводський номер 801), вийшов на бойове чергування 22 серпня 2023 року.
«Циклон» став першим кораблем проєкту 22800 «Каракурт» у Чорному морі і четвертим кораблем цього проєкту на всіх флотах рф.
— Андрію Івановичу, нагадайте, будь ласка, з чого взагалі почалася історія цих кораблів?
— Перш за все, розберімось із класифікацією. Малий ракетний корабель (МРК) — це витвір самобутньої «совдєповської ваєнна-марской» теорії, своєрідний ракетний катер-переросток.
Він має більші розміри, як порівняти з типовими ракетними катерами, трохи кращі морехідні якості і більшу автономність, а за рахунок наявності зенітно-ракетного комплексу може краще захистити себе від атаки з повітря.
Крім того, МРК може нести важчі ракети — а це особливо важливо з точки зору вже згаданої теорії. Адже «савєтскій ваєнна-марской флот» «заточувався» на боротьбу з американськими авіаносцями, а тут працював принцип: великому кораблю — велика ракета.
От і вийшли «совдєповські» протикорабельні ракети (ПКР) на порядок важчими від західних аналогів: ті важили сотні кілограмів, а совєтські вироби — тонни.
У підсумку МРК міг нести тільки обмежений набір озброєння, він не був універсальним.
Якщо в західних флотах обходились одним класом багатоцільових кораблів — корветами, які несли і протикорабельне, і протичовнове озброєння, то в совдєпії довелось розподіляти ці функції по двох окремих: МРК і МПК (малі протичовнові кораблі).
Першими совєтськими МРК стали кораблі проєкту 1234. З 1970-го по 1992 рік побудували 47 таких посудин, зокрема 10 — на експорт (по три в Алжир та Індію, чотири — у Лівію).
— Природно, що за часів розпалу Холодної війни нові конструкторські ідеї мали втілюватися в життя і в цих плавзасобах. У чому полягали такі новації?
— Заміною для 1234-го проєкту мали стати МРК нової ґенерації. При їхньому проєктуванні врахували модні в 60–70-х роках минулого століття тренди — динамічні принципи підтримання, які дозволяли суттєво зменшити гідродинамічний опір, а отже, підвищити швидкість.
Однак перший експеримент виявився провальним: дослідний МРК на підводних крилах проєкту 1240, побудований в 1979 р., списали вже в 1990-му (за два роки по тому він згорів в одній з бухт Севастополя, так і не дочекавшись порізки на брухт).
Після цього від будівництва МРК на підводних крилах відмовились, хоч МПК за такою схемою кілька штук побудували (два з них, яких розпад СРСР застав на стапелях корабельні у Феодосії, навіть були формально зараховані до складу ВМС України, але їх так і не добудували).
А ось інша концепція — скегового корабля на повітряній подушці (КПП) — виявилась трохи більш «живучою». У чому суть такої концепції?
Скеговий КПП — це своєрідний катамаран, між корпусами якого може нагнітатись повітря. Завдяки цьому осадка зменшується, відповідно знижується гідродинамічний опір, і збільшується швидкість.
— Тут варто зробити певну паузу: зацікавлені читачі зможуть знайти розвиток даної теми у відкритих джерелах інформації, а ми ж, Андрію Івановичу, давайте перейдемо до більш сучасних рішень в галузі МРК, до яких належав і наш сьогоднішній «герой-потопельник».
— Проєкт 22800, згаданий у зведенні ГШ ЗСУ, став, з одного боку, логічним розвитком цієї концепції МРК. А з іншого — спробою знайти швидку і дешеву заміну фрегатам 11356Р, будівництво яких за порєбріком змушені були згорнути через припинення поставок з України газових турбін.
На проєкті 22800 застосували скріпні дизелі, але й з ними були проблеми. Та про це трохи згодом.
Фактично «Каракурт» є заміною проєкту 11356Р лише в одному аспекті — як носій крилатих ракет «Калібр».
Так само, як і фрегат, він має восьмизарядну установку вертикального пуску для таких ракет. Протичовного озброєння на «Каракурті» зовсім немає, зенітне — призначене лише для самооборони і представлене комплексом «Панцирь-М», який є морським варіантом сухопутного «Панциря». Ну, і на додачу до всього — 100-мм артилерійська установка А-190.
— Що відомо про їхні основні тактико-технічні дані?
— Кораблі проєкту 22800 завдовжки 67 м, завширшки 11 м, мають осадку 4 м. За останнім параметром вони переважають інші малі носії «Калібрів» — МРК проєкту 21631 «Буян-М» (у тих осадка становить лише 2,6 м). Тобто, на відміну від мілководного «Буяна-М», «Каракурт» має трохи кращі морехідні властивості.
— Якщо з озброєнням у росіян все якось більш-менш складалося, то от «серця» їхніх плавзасобів періодично «барахлили», і в рф здебільшого покладалися на двигуни від фірм із «загниваючого Заходу»…
— Оскільки випуск корабельних газових турбін за порєбріком досі не спромоглись налагодити (за совєтів монополістом у цій галузі був миколаївський завод), на «Каракурти» поставили дизелі — так само, як і на «Буянах».
Але реалізація проєкту «Буян-М» починалась у «досанкційний» період, тому на цих кораблях ставили нормальні німецькі дизелі, а потім — їхні китайські клони.
А ось МРК проєкту 22800 почали будувати у 2015 р., тобто жодних шансів отримати для них нормальні двигуни не було. Довелось обходитись «атєчєствєнним» продуктом — двигунами М-507Д-1 виробництва завода «Звєзда» (місто Санкт-Лєнінбург).
Кожен МРК потребує трьох таких двигунів потужністю по 8 тис. к.с. З точки зору як виробників, так і експлуатантів, М-507Д-1 — справжнісінький кошмар: це творіння «сумрачного козломордого гєнія» має аж 112 циліндрів!
Фактично це спарена установка двох 56-циліндрових дизелів, поєднаних спільною головною передачею. Ресурс двигуна невисокий — 2,5–3 тис. годин, а заміна — трудомістка. Для порівняння — у німецьких двигунів ресурс сягає 10–15 тис. годин.
Надзвичайно складний і трудомісткий у виготовленні двигун не має шансів на масовий випуск. «Звєзда» продукує М-507Д-1 в гомеопатичних дозах, що й позначилось на темпах будівництва «Каракуртів». Сама ж силова установка є морально застарілою — двигуни М-507 встановлювались ще на МРК проєкту 1234, які будувались з 1967 року!
— На який обсяг кораблів цього проєкту розраховувало кремлівське мінубивств?
— «Ваєнна-марской» флот рф замовив 18 «Каракуртів». Контракт на сім з них отримала фірма «Пелла» з Атрадного на Балтиці. Причому три з них мали будуватись на заводі «Море» в тимчасово окупованій Феодосії.
З цієї кількості у 2018–2020 рр. склад Балтійського флоту поповнили три кораблі, після чого настала пауза, зумовлена затримками з постачанням двигунів. Четвертий корабель «Пелли» тільки проходить випробування.
Три корпуси, побудовані у Феодосії, у жовтні-листопаді 2019 р. спустили на воду і перетягнули внутрішніми водними шляхами на Балтику, де вони і стоять у черзі за двигунами. Ще шість «Каракуртів» замовили далекосхідним корабельням — з них наразі жоден не готовий.
П’ять МРК проєкту 22800 замовили Зєлєнодольському заводу (на Волзі). Будівництво частини з них передали в Керч.
З цієї кількості у стрій був введений лише один — у липні 2023 р. склад ОЗУ «Чєрнаморскій флот» поповнив МРК «Циклон». Той самий, про який ми сьогодні ведемо мову.
Будівництво його тривало сім років (без двох тижнів). При цьому під час заводських випробувань на цьому кораблі примудрились угробити всі три головні передачі через неправильне центрування під час монтажу. Тож доля отого «Циклону» була нещасливою фактично від народження і аж до проходження у фарватері крейсера «москва» у відомому напрямку.
А підсумував нещасливу долю цього плавзасобу в ефірі телемарафону спікер Сил оборони Півдня Дмитро Плетенчук: «Знищений у Севастополі російський ракетний корабель „Циклон“, що став на озброєння Чорноморського флоту рф минулого року, так і не встиг жодного разу запустити ракету».
