ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

«Це ж було вже»: які НПЗ хотіла бомбардувати Британія і Франція

Новини Публікації
Прочитаєте за: 7 хв. 21 Травня 2024, 6:50

Доволі часто в інформаційному просторі зустрічається теза, що нібито об’єкти нафтової галузі ворога не є законною ціллю, але історія воєнних операцій вже минулого століття свідчить про зворотне.

Наприклад, мало хто знає, що в сил антигітлерівської коаліції 1940 року була нагода розгромити фашистський і комуністичний режими за умови реалізації однієї операції.

Утім, сталось так, як вже сталось. Тоталітарний режим сталіна, на жаль, знайшов своє продовження. Тепер наше завдання зробити висновки з цього уроку історії.

Отже, восени 1939-го французька розвідка через кавказьких емігрантів роздобула інформацію, що сталін має намір вимагати, аби Туреччина обмежила навігацію в районі Дарданелли, а також погодилася на будівництво радянської військово-морської бази в районі Босфору й визнала кордони 1914 року на Кавказі.

У разі відмови з боку Анкари та збереження її прозахідних настроїв, — кремлівський тиран тих часів збирався поділити Туреччину, як тільки випаде така нагода.

Отже, співпраця СРСР із Німеччиною перетворилася на серйозну проблему для країн антигітлерівської коаліції. Англійці та французи стали розробляти різні військові плани, один із яких передбачав прорив дислокованих у Сирії французьких військ на Південний Кавказ та бомбардування Баку.

Лондон вагався, а ось панівні кола Франції вже у вересні 1939 року розпочали обговорення, спочатку на політичному рівні, а згодом й на воєнному, про виведення з ладу бакинських, грозненських та майкопських нафтопромислів.

Про це дізнались у радянському союзі. І вже 23 вересня, коли відбувся сталінсько-фашистський парад військ у Бресті у зв’язку із завершенням окупації Польщі, тодішній кат берія видав секретну директивну з вимогою посилити захист нафтових свердловин та запобігати диверсіям.

Радянсько-фінська війна інтенсифікувала розробку англо-франками військових планів. У той самий час з Бейрута до Сирії прибув французький генерал Вейган, який зустрівся з представниками кавказької еміграції й заявив, що не виключає невдовзі звільнення Кавказу союзниками, але для цього потрібні точні розвідувальні дані про регіон.

Невдовзі Генеральний штаб Франції отримав необхідну інформацію, а в листопаді 1939-го план бомбардування Баку обговорювався і в Лондоні.

Утім, в урядових кабінетах Франції та Великої Британії не було єдиної думки. Прем’єр-міністр Невілл Чемберлен і військово-морський міністр Уїнстон Черчилль замість бомбардування Баку пропонували направити в Чорне море підводні човни для атаки танкерів та відповідно переривання постачання нафти до Німеччини.

Між іншим, генерал де Голль входив до противників ідеї бомбардування Баку.

Пізніше він згадував: «Деякі гарячі голови, замість того, аби протистояти Берліну, думали про те, як зруйнувати бакинські нафтові промисли».

Попри це, і британський, і французький посли в радянському союзі секретними каналами відправляли в Лондон і Париж інформацію про Кавказ, особливо про нафтову промисловість Азербайджану, його залізниці і дислоковані в Закавказзі радянські війська.

Зокрема, військовий аташе Франції в радянському союзі генерал Огюст Антуан Палас у відповідь на запит міністерств національної оборони, а також генштабу французької армії від 19 грудня писав, що 24 грудня 1939 року посилає до Парижа документ під назвою «Про можливі поля воєнних операцій на Кавказі», в якому, поряд із загальними відомостями, зібрана технічна характеристика залізниці «Баку-Батумі».

Подібну роботу виконував і французьким військовим аташе в Туреччині, він підготував та відправив до Парижа аналітичний документ під назвою «Умови та способи нападу на нафтові центри Кавказу».

Згодом, 30 грудня 1939 року, генштаб французької армії підготував документ «Наслідки радянсько-німецького пакту. Записка про стратегічне ведення війни». Частину цього документа було присвячено пошуку шляхів позбавлення Німеччини бакинської нафти.

Зазначалося, що радянська нафта на Кавказі забезпечує потреби промисловості Німеччини, і, аби запобігти цьому, слід перекрити нафтопровід «Баку-Батумі» й за можливості зруйнувати бакинські нафтопромисли, що генерують 75% радянської нафти.

На думку авторів аналітичної довідки, досягнення цієї стратегічної мети створило б великі труднощі для радянської економіки з її слабкою промисловістю та безгосподарністю.

У січні 1940 року уряд Франції доручив заступнику голови Верховної військової ради генералу Морісу Гамелену та начальнику генштабу військово-морських сил адміралу Франсуа Дарлану підготувати можливі сценарії виведення з ладу російських нафтопромислів.

Вже 19 січня прем’єр-міністру Едуарду Даладьє було представлено доповідь «Про підготовку операцій проти СРСР з метою знищення нафтових родовищ».

Автори проєкту пропонували три варіанти його реалізації. Перший полягав у захопленні німецьких танкерів, які перевозять нафту Чорним морем.

Другий варіант передбачав вторгнення безпосередньо на Кавказ. За третього передбачалося, відмовляючись від прямих дій проти комуністичного режиму, максимально розвивати визвольний рух мусульманських народів Кавказу.

Крім Даладьє, цей документ отримали командувач сухопутних військ Франції генерал Луї Кельц і начальник штабу військово-повітряних сил Жозеф Вюйємен.

Французький посол в Анкарі Рене Массіглі дуже сподівався, що для реалізації цього проєкту всі тюркські народи, що проживають у радянському союзі, посилять рух тураністів і створять державу Великий Туран.

Цікавим є факт, що під час радянсько-фінської війни навіть посол Фінляндії в Будапешті прибув у січні 1940-го до Анкари, де агітував за напад Туреччини на радянський Союз, щоб звільнити мільйони мусульман від комуністичного поневолення.

Зокрема, через це вже з лютого 1940 року союзники інтенсивніше зайнялися кавказькою операцією.

Наприклад, 18 лютого генштаб французької армії та МЗС підготували документ «Баку — джерело життя радянської влади. Шляхи знищення», в якому йшлося про те, що, якщо не вдасться домогтися згоди Туреччини та Ірану на бомбардування Баку, єдиним засобом залишиться використання диверсійних груп із вороже налаштованих до кремля місцевих азербайджанців.

І вже в березні 1940 року уточнювався план бомбардування Баку. Мілітарні кола Франції намагалися для цієї мети залучити Туреччину.

Вони вважали, що навіть за використання військово-повітряних баз Сирії та Іраку знадобиться турецький повітряний простір. Але між Туреччиною та Радянським Союзом існував договір про дружбу та нейтралітет, і союзники розуміли, що Туреччина не закриватиме очі на польоти бомбардувальників у бік Баку, тому що це викличе великі ускладнення в її відносинах з СРСР.

Враховуючи ситуацію, союзники вважали за необхідне повідомити турецький уряд про плани бомбардування Баку, не домагаючись офіційної згоди, щоб Туреччина пізніше мала можливість послатися на свою непоінформованість про ці плани.

Союзники не сумнівалися, що напад на Баку спровокує радянсько-турецьке протистояння, і в такому разі треба буде постачати до Туреччини велику кількість зброї та спорядження, а також відшкодувати збитки, завдані турецькій економіці.

Про ці події згадував свого часу генерал Гамелен, що стосовно реалізації Кавказького плану вже проведено секретні консультації з начальником генштабу турецької армії маршалом Февзі Чакмаком.

Після цих подій, 7 березня 1940-го, командувач Британських військово-повітряних сил на Близькому Сході маршал Мітчел повідомив командувача французької армії в Сирії Вейгана, що отримав наказ бомбити нафтові райони Баку і нафтоперегінні заводи Батума.

Мітчел уточнив, що головнокомандувач турецької армії маршал Февзі Чакмак дозволив використовувати як перевальний пункт район Діярбакир, Ерзурум, Карс і озера Ван.

За декілька днів, 12 березня, генерал Гамелен надіслав Вейгану наказ, у якому говорилося, що кавказьку операцію здійснюватимуть авіація союзників і, ймовірно, спеціальні частини, а також турецька армія під керівництвом турецького командування. Гамелен рекомендував Вейгану провести консультації з маршалом Чакмаком та брати участь у всіх підготовчих заходах на Середньому Сході.

Німецька розвідка була обізнана про готовність англійців та французів напасти на Кавказ з території Близького Сходу.

Знаючи, що в сирійській армії Вейгана служить багато вірменів, саме з їхньою допомогою фашистська розвідка на початку 1940 року мала намір налагодити стійкий канал отримання інформації про підготовку англо-французького, у союзі з Туреччиною, нападу на Кавказ через Сирію.

Хронологія подій у другій половині березня 1940 року була такою.

20 березня в Халебі (Сирія) відбулася нарада англо-французького генералітету, на якій було ухвалено рішення до червня 1940-го завершити будівництво 20 першорядних аеродромів на Середньому Сході та підготувати їх для здійснення Кавказької операції.

22 березня головнокомандувач сухопутних військ Великої Британії та Франції генерал Гамелен підготував цілком секретний документ на ім’я голови Ради міністрів Франції Поля Рейно «Підготовка операції з позбавлення Німеччини та СРСР нафтових джерел Кавказу».

У цьому документі введення військ союзників у багаті на нафту райони Кавказу пов’язувалося з необхідністю позбавити Німеччину можливості купувати кавказьку нафту, а росію — сировини, надзвичайно необхідної для її економіки.

Військові дії розгорнули в районах Баку, Грозного — Майкопа і Батума. Район Грозного — Майкопа пролягав на північ від Кавказьких гір, що захищали його від повітряних нальотів. Тому генерал Гамелен наполягав на авіаударах по Баку та Батуму.

Союзники сподівалися, що їм вдасться отримати дозвіл Реза-шаха на будівництво авіаційної бази на півночі Ірану або на проліт важких бомбардувальників над іранською територією.

Повітряний напад на Баку, вважав Гамелен, має плануватися або з території Туреччини, з районів Діярбакир — Вана — Ерзурума, або з території Ірану, або Сирії та Іраку (райони Джізри та Мосула).

Враховуючи, що відстань між Тебрізом і Баку становить 400 км, а між Баку та Ерзурумом або Мосулом — 700 км, Гамелен вважав, що бомбардування Баку потрібно проводити 6–8 групами важких бомбардувальників далекої дії.

Наприкінці він робив висновок: «бойові дії в нафтових районах Кавказу повинні привести в рух мусульманські народи Кавказу і носити політичний характер або стати звичайною військовою операцією проти найважливіших центрів радянської нафтової промисловості».

Верховна рада союзників того ж дня, 22 березня, винесла на широке обговорення питання бомбардування прикаспійських областей, багатих на нафту.

У своєму листі Едуард Даладьє доручив генералу Гамелену та адміралу Дарлану розробити більш оперативний та всеосяжний план знищення маршрутів постачання нафти з радянських родовищ до третього рейху.

4–5 квітня 1940 року група зв’язку верховного командування французьких військово-повітряних сил провела дводенну нараду щодо бомбардування нафтових районів Кавказу через територію Туреччини.

Було ухвалене рішення використовувати для атак на Баку і Батум бомбардувальники «Гленн Мартін», які вважались на той момент найсучаснішими. Напад на Баку планували готувати з Мосула.

Для знищення дванадцяти нафтоперегінних заводів Батума шістьом групам «Глен Мартінов» слід було протягом п’ятнадцяти днів здійснити сім бойових вильотів. Для бомбардування Баку і Грозного мали використовувати п’ять ескадрилій бомбардувальників типу Веллінгтон.

Загалом в операції «Кавказька нафта» заплановано було залучити від 90 до 100 французьких та англійських літаків, які за кожен виліт мали скидати від 70 тонн бомб.

Ефективності операції мали сприяти плани нафтопромислів і нафтопереробних заводів, заздалегідь здобуті британською розвідкою. Союзники домовилися, що бакинський нафтовий район бомбитимуть британські льотчики, а нафтові об’єкти грузинського Причорномор’я та промисли Грозного — французька авіація.

17 квітня генерал Вейган востаннє доповів Гамелену та Вюйємену про готовність операції «Кавказька нафта». Протягом 30 днів, обіцяв він, всю підготовку буде завершено. Але Вейган привернув увагу начальства до проблеми, що виникла: Туреччина відмовилася відігравати роль трампліна для союзників і заборонила англо-французьким літакам літати над своєю територією.

23 квітня 1940 року на засіданні Верховної ради за участю Чемберлена та Рейно британський прем’єр повідомив, що негативна позиція Туреччини унеможливлює завдання ударів по території СРСР у найближчому майбутньому. Обґрунтовуючи свою думку, Чемберлен підкреслив, що для такої операції необхідно використовувати повітряний простір чи Туреччини, чи Ірану.

Проте генерал Вейган, як і раніше, пропонував бомбардувати нафтові райони Кавказу. Першого удару по нафтових районах СРСР планували завдати наприкінці червня. Керівництво Франції надавало операції «Кавказька нафта» настільки великого значення, що, попри введення німецьких військ у Данію та Норвегію, прем’єр-міністр Поль Рейно надав військовим структурам наказ про дводенну готовність до нападу на Баку.

Однак союзники не встигли реалізувати план «Кавказька нафта»: 8 червня 1940 року, на жаль, фашистські війська увійшли до Парижа.

Кандидат технічних наук, військовослужбовець ЗСУ
Читайте нас у Facebook
ТРО Медіа презентувало новий проєкт — «Театр Ветеранів»

ТРО Медіа презентувало новий проєкт — «Театр Ветеранів»

Днями в Києві Управління комунікацій командування Сил територіальної оборони ЗСУ (ТРО Медіа) презентувало новий проєкт — «Театр Ветеранів».

Армія рф атакувала цивільне авто на Херсонщині: загинув чоловік

Армія рф атакувала цивільне авто на Херсонщині: загинув чоловік

російські військові атакували цивільну автівку у селищі Текстильне Херсонської області.

Україна та Ірландія розпочали переговори щодо двосторонньої безпекової угоди

Україна та Ірландія розпочали переговори щодо двосторонньої безпекової угоди

Українська сторона провела переговори з ірландською делегацією щодо підготовки проєкту майбутньої безпекової угоди.

Представник воєнної розвідки озвучив, скільки військових вдалося повернути з полону

Представник воєнної розвідки озвучив, скільки військових вдалося повернути з полону

Від початку широкомасштабної війни росії проти України з ворожого полону повернулися понад 3200 українських військових.

Понад 1000 окупантів та 465 БПЛА: втрати ворога на Сході

Понад 1000 окупантів та 465 БПЛА: втрати ворога на Сході

Протягом доби на східному напрямку російська армія втратила 1042 особи, 2 танки, 18 ББМ та 465 БПЛА.

ЄС погодив 14-й пакет санкцій проти росії

ЄС погодив 14-й пакет санкцій проти росії

Посли Європейського Союзу погодили 14-й пакет санкцій проти російської федерації.

Захищаємо світ

00
00
00
ВАКАНСІЇ

Інспектор прикордонної служби

від 20000 до 25000 грн

Бориспіль

Окремий контрольно-пропускний пункт Київ, ДПСУ

Водій, водій-електрик, військовослужбовець

від 21000 до 27000 грн

Білгород-Дністровський, Одеська область

Військовослужбовець ЗСУ

від 20100 до 120100 грн

Павлоград

Старобільський РТЦК та СП

Стрілець

від 20000 до 125000 грн

Богодухів

209 батальйон Сил ТрО

Снайпер (2 категорії), Військовий

від 25000 до 125000 грн

Київ

Морська Піхота ЗСУ

Оператор БПЛА, військовий

від 25000 до 125000 грн

Київ

Морська Піхота ЗСУ