Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Відпрацьовані до автоматизму навички під час тренувань — це один із ключів до успіху на полі бою. В цьому впевнені військовослужбовці штурмової групи М13 окремого стрілецького батальйону 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Як відбувається зачистка окопа — один із найважчих, найдинамічніших та ключових елементів бою? На маневрах побував наш колега, фотокореспондент Віталій Павленко. Він на власні очі побачив, як ретельно готуються до боїв штурмовики 72 бригади, познайомився із цими людьми та, вже традиційно, запитав про їхню мотивацію служити і захищати, стримувати і ліквідовувати ворога.
Історії та фото — у фоторепортажі АрміяInform.
Знайомтеся: штурмовик «Прохор», 24 роки. До лав Сил оборони став добровільно. Родом з Хмельницької області. Він якісно виконує свої обов’язки, бо має мотивацію — дитину.
«Я не хочу, щоб вона тут бігала і воювала. Буду робити, все щоб зупинити їх тут. Бо потім треба буде це робити вдома. І це буде набагато складніше. Ми втратимо ще більше людей та часу. Краще це (зупинити росіян. — Ред.) робити зараз, поки є така можливість», — говорить військовий.
А це «Писар», йому 35 років. Родом з Рівненщини. Помічник гранатометника, нині працює в штурмовій групі. Учасник бойових дій ще з 2014 року, а далі — контрактник ЗСУ. У лавах Сил оборони — з першого дня широкомасштабного вторгнення.
Андрій з позивним «Козак» — родом із Херсона. Йому 36 років. Так склалися обставини, що довелося 2 місяці прожити в окупації.
«Ми виїхали через Давидів Брід своєю автівкою. Матір вивіз через Кривий Ріг та одразу поїхав до брата в Київ. Коли впевнився, що родина була в безпеці, пішов служити до Чорних Запорожців. Вони тоді були на ЧАЕС», — каже «Козак».
І пригадує далі:
«Я приїхав своїм ходом, хлопці вже чекали на мене. Як зараз пам’ятаю: приїхав у цивільному, в шортах… П’ять днів провів у Чорнобилі, коли вони були на відновленні після Київської битви».
Потім разом із підрозділом вирушили до Вуглегірської ТЕС. Обороняли цей важливий об’єкт майже два місяці.
«Зараз я штурмовик… Ми багато тренуємося та працюємо. Я не рахував свої штурми, але їх було багато. Бувало за тиждень по п’ять штурмів. Переїзди, штурми, знову переїзди. Речі не встигали висихати. Допомагали піхоті, якій було складно, вона втрачала позиції. Ми, як пожежники: швидко, поки ворог не встиг закріпитись, відбивали позиції, заходили своєю групою», — ділиться військовий своїми бойовими спогадами.
Він констатує: війна щодня нова, один штурм не схожий на інший.
«Сподіваєшся на одне, а виходить зовсім інше. Ворог себе веде по-різному. Найскладніше під час штурму дійти до ворожих окопів: бо заважає артилерія, FPV-дрони та скиди з дронів, гази… Стрілецького бою ми не боїмося, бо впевнені в собі», — з усмішкою резюмує він.
А це Олег, позивний «Малюк». Він — командир відділення снайперів, штурмовик групи М13. Йому 42 роки. Доброволець з перших днів широкомасштабної війни. У нього за спиною — дружина та троє дітей.
«Я раджу всім чоловікам думати про те, що рано чи пізно доведеться потрапити на війну, на передову. Треба підійматися і єб*шити. Можна загинути в бою як воїн — або померти, як ср*ний сцик*н», — лаконічно та безапеляційно говорить він.
А в цього штурмовика позивний «Рем».
Про себе говорить так: «Був звичайним піхотинцем, сидів в окопах, набридло. Тому вирішив відбивати свою землю. У ЗСУ я вже третій рік. Родом з Київщини. Ще у 2003 році я проходив строкову службу в Криму, місто Судак. Служба була біля моря, охороняли пансіонати. І зараз мені дуже хочеться кінця війни, потрапити на море та в Крим з нашою перемогою!».
Командир відділення Олександр має позивний «Мурашка». Йому 27 років, родом із села на Полтавщині. Молодший сержант, командир групи на позиціях.
«24 лютого 2022 року о 12-й годині дня я разом з батьком та моїм товаришем поїхали у військкомат. Батькові зараз 55 років, він служить у розрахунку ППО, полюють за «шахедами», — ділиться він.
Докладніше про роботу штурмовиків 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців — у фоторепортажі нашого колеги Віталія Павленка.
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталій Павленко / АрміяInform
