Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
В останню декаду квітня жертвою українських дронарів став ще один радар запорєбрікової ППО — «Подльот».
Станція доволі специфічна, тому придивитись до неї уважніше АрміяInform попросила доктора історичних наук, професора кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрія Харука.
— Десь тиждень тому ми розповідали про знищення радара «Нєбо-У». Сьогоднішній персонаж, навіть, на перший погляд, суттєво різниться — він має значно компактнішу антену, але так само піднесену на щоглі на досить значну висоту, — розпочав нашу розмову професор Харук.
— Тож, Андрію Івановичу, а в чому таки полягають особливості саме цього ворожого приладдя?
— Компактніші розміри зумовлені діапазоном хвиль, в якому працює радар — сантиметровим, а не метровим, як у «Нєба». А ось висока щогла — це данина призначенню РЛС.
«Подльот», або ж за військовою номенклатурою 48Я6-К1, — це спеціалізований радар для виявлення маловисотних цілей. Тож антену бажано підняти повище — щоб «зазирнути» за можливі перешкоди й утворення рельєфу. Як ви бачите, на щоглі нижче від основної антени є менша додаткова. Це антена вторинного радара — пристрою, який нічого не випромінює, а приймає сигнали транспондерів літальних апаратів.
Власне, на «Подльоті» є дві такі антени, встановлені «спинами» одна до одної: одна з них працює в міжнародному стандарті SIF Mk XII, а інша — в російському стандарті.
— Які тактико-технічні завдання закладали рашистські військові інженери при створенні даного засобу ППО?
— «Подльот» — радар трикоординатний. Тобто він визначає не лише азимут і дальність до цілі, але і її висоту. Максимальна висота виявлення цілі — «лише» 10 км, що суттєво менше, ніж у «Нєба».
Але водночас 48Я6-К1 здатен далі «зазирнути» на малих висотах. Максимальна дальність виявлення сягає 200 км, а в «додатковому режимі» (у чому його суть — чесно, не знаю) — навіть 300 км.
Але з огляду на обговорювану нами атаку українських БПЛА варто звернути увагу на ще один показник — мінімальну дальність виявлення. Для «Подльота» вона становить 10 км — ближче радар «не бачить». Ось вам і відповідь на запитання «а як же дрон зміг атакувати РЛС протиповітряної оборони?».
— У яких саме бойових порядках росіяни застосовують це обладнання? І коли воно взагалі у них з’явився, адже до «радянського спадку» його не зарахуєш?
— У російській системі ППО радари 48Я6-К1 використовуються як доповнення до штатних радіолокаційних засобів ЗРК С-300 і С-400. Постачання таких РЛС у війська рф почалось у 2015 році.
— А що саме входить у структуру цього комплексу і що необхідно для його переміщення?
— Комплекс радара «Подльот» потребує для транспортування і розміщення три чотиривісні автомобілі КамАЗ. На одному розташовується апаратна, на другому — антенно-фідерна система, на третьому — дизель-генератори.
Враховуючи можливість розміщення машин на певній віддалі одна від одної, знищити їх, так би мовити, одним махом, досить складно. Скажімо, у згаданому вище повідомленні прямо зазначено — уражені антена і дизель-генератори. Апаратна кабіна, ймовірно, вціліла.
Ну, і варто згадати те, що жертва, що стала темою нашого нинішнього обговорення — це вже третє зафіксоване ураження «Подльота» за час російсько-української війни. 19 липня 2022 року такий радар, встановлений у Лазурному (Херсонська область, узбережжя Чорного моря) був накритий залпом HIMARSa.
1 листопада 2023-го був уражений «Подльот» у Шебекінському районі такої собі «БНР». Цього разу спрацювали фахівці ГУР, ССО і 1-ї окремої бригади спецпризначення.
А у випадку, який став предметом нашої сьогоднішньої розмови, удару завдали група ГУР «Гуси-9» спільно з військовослужбовцями 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки «Чорний ліс». Використовувались при цьому ударні БПЛА польського виробництва Warmate.
Відео: Ураження РЛС 48Я6 К-1 «Подльот». Відео: Головне управління розвідки МО України
