Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
16 квітня АрміяInform повідомила, що Служба безпеки України оприлюднила інформацію про знищення в рф радіолокаційної станції «Небо-У».
У телеграфному стилі в СБУ тоді заявили: «у росії стало менше можливостей виявляти повітряні цілі вздовж північного кордону України».
Зважаючи на те, що вартість отого продірявленого рашистського майна оцінюється десь у $100 млн, а сам факт ліквідації РЛС сімейства «Небо» вже набуває тенденції (перший такий комплекс співробітники 13-го Головного управління військової контррозвідки СБУ раніше знищили в бєлгородській області), репортер нашої редакції вирішив розпитати про це вартісне обладнання в дослідника військової історії, техніки та озброєння, доктора історичних наук, професора Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрія Харука.
«Дійсно, у другій декаді квітня бійці ЦСО «А» СБУ поцілили… ні, не пальцем у небо, а дроном у «Небо-У», точніше – одразу сімома дронами. На території тимчасово окупованого Стародубського полку (нинішня брянська область рф. – Ред.) вони знищили надзвичайно важливу і рідкісну ціль – трикоординатний радар далекої дії «Небо-У», – зазначив на початку нашої розмови професор Харук.
– Тож, Андрію Івановичу, розкажіть нашим читачам, що ж це за агрегат?
– «Небо-У» – це представник цілої родини РЛС метрового діапазону, розробка яких почалась ще за часів совдепії. Метровий діапазон означає велику дальність дії, але й також – великі розміри антени – як ви бачите на фото.
Власне, сама родина «Неба» складається з двох гілок – для військ ППО і для частин ППО сухопутних військ. Останні мають менші і простіші антени, а відповідно – менший час розгортання/згортання. Але про них трохи згодом – спочатку про монструозні радари ППО.
– Якою є історія їхньої появи?
– Перший представник родини – радар 55Ж6 «Небо» – надходив на озброєння військ ППО СРСР з 1986 р. Він забезпечує виявлення цілі типу «винищувач» на відстані до 400 км, але це на висоті 20 км; якщо ціль знижується до 500 м, дальність виявлення падає до 65 км.
Обговорювана нами жертва українських дронів – РЛС 55Ж6У «Небо-У» – удосконалений варіант, який виробляє «ніжєгородській тєлєвізіонний завод» і постачає міністерству нападу шишкостану з 2006 року (дата 1995 р., яка зустрічається в низці публікацій, – це час виготовлення прототипу «Небо-У»).
Ще кілька років тому він перебував у виробництві. Зокрема, у 2016 р. повідомлялось про передачу таких радарів військам західного військового округу рф, а у 2017-му – центрального.
– Що вам відомо про конструктивні особливості цього обладнання?
– У станції застосована хрестоподібна фазована антенна решітка, горизонтальна частина якої є антеною віддалеміра, а вертикальна – антеною висотоміра.
Сканування в горизонтальній площині здійснюється завдяки механічному обертанню антенної системи, у вертикальній площині – завдяки внутрішньоімпульсному скануванню висотомірним променем за вказівкою віддалеміра.
Під час модернізації цього обладнання було збільшено зону визначення висоти та підвищено точність вимірювання координат, покращено захищеність від активних завад, поліпшено характеристики електромагнітної сумісності, піднято ефективність системи селекції рухомих цілей, збільшено надійність та знижено трудомісткість виготовлення в серійному виробництві, підвищено інформативність системи контролю.
Крім того, зменшилась кількість транспортних одиниць: «Небо-У» потребує трьох напівпричепів, на яких транспортується антена, а крім того – апаратної кабіни, дизель-генератора і виносного пункту управління, який може розташовуватись на відстані до 1 тисячі метрів від антени РЛС. Висота антени становить 43 метри, а потужність РЛС в імпульсі – 500 кВт (середня – 5 кВт).
– У повідомленнях ЗМІ зазначалася доволі вражаюча дальність ефективної роботи цієї РЛС.
– Щодо дальності дії «Небо-У». 700 км, які фігурують у більшості новинних публікацій, – це максимальна відстань виявлення великих цілей (наприклад, пасажирських літаків). Винищувач цей радар бачить на відстані до 400 км – але, знову ж, на великій висоті, 20 км.
Якщо винищувач йде на висоті 10 км, то дальність виявлення падає до 310 км, 3 км – до 170 км, 500 м – до 65 км. Тобто, стверджувати, що «Небо-У» контролює повітряний простір над усією Україною – це, звичайно, перебільшення.
Але дошкуляти нашій бойовій авіації у прифронтовій смузі цей радар може досить серйозно. При цьому «Небо-У» – не остання ланка в еволюції родини таких РЛС. З 2017 р. постачаються удосконалені радари «Небо-УМ», а з 2020-го – «Небо-Т».
– Ви зазначили, що цей радар входить до цілої своєрідної родини подібних пристроїв.
– Так, тепер кілька слів про станції для ППО сухопутних військ. Радар 1Л13 «Небо-СВ», створений на базі 55Ж6, має менші розміри антени, трохи скромніші характеристики дальності дії, але головне – він не три-, а лише двокоординатний, тобто видає напрям і відстань до цілі.
А от для визначення висоти потрібно спрягати «Небо-СВ» з окремим радіовисотоміром. Цей недолік усунули в станції 1Л119 «Небо-СВУ», яка стала трикоординатною. Ця станція використовується також у складі тридіапазонного комплексу 55Ж6М, який, крім «Небо-У», включає радари сантиметрового і дециметрового діапазонів.
Саме «Небо-СВУ» вже ставала здобиччю наших воїнів – рік тому, 9 квітня 2023 р. було опубліковане відео, на якому видно потрощені антену і апаратну кабіну цього радара.
А зі свого боку у спецслужбі, за підсумками власного чергового вдалого полювання, зазначили: «радіолокаційна сліпота росіян допоможе українським військам вести розвідку, запускати безпілотники та більш якісно використовувати армійську авіацію на цій ділянці».
