У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Нещодавно представник ГУР Міноборони повідомив, що у рф «залишається близько 950 високоточних ракет оперативно-стратегічного та стратегічного рівня».
Якою є ситуація щодо виготовлення таких ракет у рф, чи будуватиме ворог нові ракетоносії і що цьому може протиставити Україна, розповів військовий експерт Петро Черник.
«Калібри» не застосовуються з вересня минулого року, бо ми вигнали ракетоносії з Криму
— Проти України вже застосовано більш ніж 10 тисяч ракет різних класів. У першу чергу це найбільш масові ракети Х-101, Х-555, Х-22, Х-47М2 «Кинджал», далекобійні, важкі оперативно-тактичного рівня і навіть оперативно-стратегічного рівня, а також ближнього і середнього радіусу, — перераховує експерт.
Також він називає ракети, як-от Х-31, Х-35 і Х-59.
— Окрім цього, ворог застосовує балістичні ракети, насамперед: «Іскандер» — до 500 км, П-800 «Онікс» — до 800 км. Найсучасніша, найновіша — вже є підтверджене застосування — ракета «Циркон», котру інтегрували з морського типу базування в пускову установку «Бастіон», з дальністю завдавання ураження до 1000 км. І ракета морського базування 3М14 «Калібр». Оце головні класи ракет, які постійно застосовуються проти України, — каже Петро Черник.
Він уточнює, що також переведено в режим «поверхня — поверхня» зенітно-ракетні комплекси типу С-300 чи С-400.
— Виникає закономірне запитання, скільки ракет може виробляти росія і в який спосіб вона їх надалі буде застосовувати. За моїми власними, дуже ретельними підрахунками, наймасовішу ракету, котру вони зараз застосовують, Х-101, вони можуть виробляти в межах до 60 одиниць на місяць, — стверджує військовий експерт.
Далі він каже про ще одну ракету, яку ворог виробляє у межах 35–40 на місяць:
— Це 3М14 «Калібр». Правда, вони не застосовуються з вересня минулого року. Чому? Бо ми їх вигнали з Криму завдяки певним ракетам і нашим надводним безпілотникам. Розуміємо, що ракетоносії, котрі застосовують ці ракети, потребують нескінченного ремонту. Коли ракета виходить із пускової установки, вона своїм газоструменевим соплом здійснює колосальний тиск на вузли і механізми, і це все потребує нескінченного ремонту, — наголошує Черник.
Також він каже про спеціальні крани для завантаження цих ракет як на надводні судна проєктів «Буян-М», «Каракурт», «Буревісник», так і в підводні дизель-електричні човни типу «Варшав’янка»:
— У Туапсе і в Новоросійську відповідного обладнання немає. Тепер вони побудували нову базу на узбережжі в Абхазії. Можливо, там зуміли вирішити цю проблему, тому удар з моря у стратегічному сенсі не скасовується. Плюс — можуть виробляти ще в межах до 20–30 ракет згаданих класів: «Іскандер», П-800 «Онікс», «Циркон», Х-47М2 «Кинджал», — зауважує експерт.
І додає, що загальний сумарний потенціал на цю хвилину російської федерації у виготовленні ракет становить 120–130 на місяць.
— Поки що вони підняти цей показник не можуть. Тут є два технологічні аспекти. По-перше, це самі виробничі потужності. Вони мають певний ресурс найвищої планки виготовлення, — розповідає Петро Черник.
Будувати Ту-95МС, Ту-22М3 росіяни не зможуть
Також він вказує на проблему у противника з кадрами в цій сфері. Але найголовнішим він вважає питання вибухових речовин:
— Взагалі, з початком російсько-української війни і переведення її в артилерійські вали, за великим рахунком, ми повернулися у Другу світову. Бо навіть у Першу світову війну постало питання вибухових речовин… За останній рік росіяни наростили виробництво алюмінієвої пудри, селітри, сірчаної кислоти та інших базисних сполук для того, щоб готувати вибухівку в межах до 30%, не більше.
Ворог удвічі збільшив закупівлю інших вибухових речовин на світових ринках. Але, на думку експерта, росіяни вийти за вищевказані показники не зможуть.
— У частині, що стосується філософії ударів, є два моменти. Перше: накопичення боєпотенціалу. Ділимо періоди на три великі частини. Перший: це жовтень 2022-го — квітень 2023 року, другий період: квітень 2023-го — жовтень 2023 року, третій період: жовтень 2023-го — квітень 2024 року. Якщо уважно аналізувати особливо авіаційні пуски і застосування машин Ту-95МС, Ту-22М3 і МіГ-31К, то, як правило, до двох місяців відбувається накопичення боєпотенціалу, а потім хвильово у дві-три, максимум у чотири черги, відбуваються пуски, — наголошує військовий експерт.
І каже, що одномоментних пусків у 122 ракети росіяни не змогли повторити:
— Це був найвищий показник… А найбільший показник за місяць — це грудень 2022 року, 236 ракет — вони також не подолали. Чому так? Є проблема, насамперед, із самими ракетоносіями. Ту-95МС — наймолодший 1994 року випуску, Ту-22М3 — наймолодший 1993 року, МіГи, яких є всього 10 одиниць для запуску «Кинджалів» — так само початку 90-х років, — розповідає Черник.
І пояснює, що кожен зліт у повітря — це колосальне навантаження на сам моноплан і особливо на двигуни:
— Виробляти вузли і механізми росіяни не можуть і не зможуть. Будувати повноцінні літаки такого класу теж не зможуть. Ту-95МС — запас у межах до 60 машин, у робочому стані перебувають десь 25–26 машин. Те саме Ту-22М3 в запасі у межах до 60 машин, в робочому — у межах до 20. МіГ-31К — усього 10 одиниць.
В України є тільки один вихід — нарощувати зенітно-ракетний потенціал
Висновок експерт робить такий: ракети в росії не закінчаться до кінця цієї війни.
— Вони завдавали, завдають і будуть завдавати ударів із циклічністю орієнтовно 2–2,5 місяці. І от такий ритм буде витримуватися впритул до кінця цієї війни. На мій персональний погляд, підняти показники виробництва ракет вище ніж 140–150 одиниць вони не зможуть, — зазначає Петро Черник.
Він каже, що в нашої країни є тільки один вихід — нарощувати зенітно-ракетний потенціал:
— Передусім MIM-104 Patriot, SAMP/T/. А також F-16 можуть вирішити проблему серйозного полювання, в першу чергу, за крилатими ракетами. Де і чим противник буде намагатися компенсувати нестачу ракетного потенціалу, то це коректовані авіаційні бомби. Особливо великих калібрів ФАБ-250, ФАБ-500, дійшли вже до УПАБ-1500Б — одна із найновіших їхніх бомб.
Петро Черник впевнений, що головний російський носій — це Су-34.
— На початок вторгнення їх було в межах 120 машин, на цю хвилину залишилось у межах до 70 робочих. Може брати на борт, скажімо, до 6 бомб ФАБ-500 або до 3 УПАБ-1000. 500 скидається з висоти 10–15 кілометрів з відстані 40–70 кілометрів. Але F-16 запросто вирішує цю проблему, тому що в нього на борту є ракета АІМ-120 «Амрам» з дальністю завдавання ударів до 180 кілометрів, — зауважує експерт.
І пояснює, що більш ніж 6 машин на рік типу Су-34 росіяни будувати не можуть:
— А такі машини, як Су-27 чи Міг-29, вони взагалі вже будувати не можуть. Корпорація «МіГ» деградувала як така. Міг-35 — найкраща машина, яка вважається в цьому класі. Узагалі всього-на-всього їх лише 6 одиниць.
