Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Зустріч пам’яті бойового медика Григорія Цехмістренка відбулась у просторі виставки «Україна – розп’яття» Національного музею історії України у Другій світовій війні.
На присвячений роковинам загибелі військового 15 січня 2023 року поблизу Бахмута захід прийшли його бойові побратими — бійці Інтернаціонального легіону Сил Територіальної оборони ЗСУ.
Ґреґ — так називали канадського медика-добровольця українського походження його друзі — ніколи не забував про свою Батьківщину, попри те, що мав яскраве і насичене життя у Канаді. Зрозумівши, що напад росії неминучий, у січні 2022 року він повернувся захищати Україну.
Маючи давню мрію здійснити навколосвітню подорож під вітрилами на яхті, він обрав інший шлях — рятувати життя українців від смерті, яку принесла на українську землю російська армія.
До лав Сил оборони України Григорій Цехмістренко став від перших днів широкомасштабного нападу російської федерації на Україну. Спочатку він боронив український народ спочатку у складі полку «Азов», а з квітня 2022 року приєднався до Інтернаціонального легіону.
Будучи бойовим медиком Григорій рятував життя військових і цивільних у найгарячіших точках війни у Бучі, Гостомелі, Мощуні, Енергодарі, Лисичанську, Херсоні, Бахмуті.
— Григорій без останку віддавав всі свої сили захисту України, своїм побратимам, своїм друзям, — розповіла сестра героя Аліса. — Вітаючи з днем народження своїх племінників, він завжди говорив їм: «Хлопці, де б ви не були, пам’ятайте хто ви, бо ви — українці. Пишайтесь тим, що ви українці. Бо ми відвоюємо Україну, а вам її відбудовувати і розвивати.
Теплими спогадами про Григорія поділились також його брат і тітка. Надзвичайно влучними стали зацитовані тіткою рядки вірша, присвяченого його світлій пам’яті:
З тобою ми не зустрічались, сину…
Чи можеш бути ти мені чужим?
На захист правди ставши в Україні
Ти боронив мій спокій, сон і дім.
…
В степах, де кров перемішалась з димом,
Де кілометри спалених доріг,
Ти рятував від смерті побратимів
І сам за землю праведну поліг.
— Звістка про те, що Григорія не стало, була надзвичайно болючою, — поділилась керівниця шкільного класу воїна Марина Олександрівна. Вона повідомила, що учні, вчителі та однокласники звернулись з проханням присвоїти школі, в якій навчався Григорій Цехмістренко, ім’я загиблого героя.
У навчальному закладі вже зараз проводять уроки пам’яті, на яких згадують усіх полеглих захисників України. Про долю цієї ініціативи розповіла депутатка Київської міської ради Олеся Пинзеник. Вона розповіла, що ідею підтримали на всіх рівнях, а лист-клопотання з проханням назвати школу ім’ям Григорія Цехмістренка надіслав навіть начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-лейтенант Кирило Буданов. Тож незабаром школа, в якій навчався захисник України, носитиме його ім’я.
— Про те, що Григорій був незвичайною людиною, говорить той факт, скільки різних людей сьогодні зібралось тут вшанувати його пам’ять, — зауважив модератор зустрічі Богдан Гальчинський. Тож зовсім не випадково він став одним із героїв виставки «Сталеві титани Бахмута», яку можна відвідати у Національному музеї історії України у Другій світовій війні.
