Це не просто зміна програм, а докорінна ментальна перебудова, що вимагає впровадження освітніх інновацій. Надання Україні високотехнологічної західної техніки, як-от…
Від наших піхотинців часто можна почути, що вони давно звикли до того, як по ним працює ворожа артилерія, танки та міномети. Але до роботи авіації противника не звикнеш ніколи. Коли старші командири повідомляють про те, що російські літаки або гвинтокрили наближаються до наших позицій – на роботу виходять зенітники і зі своїми ПЗРК очікують ціль. Про бойову роботу по ворожій авіації, сміливість та зброю АрміяInform розповідає командир зенітно-ракетної батареї «Дика качка» окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Денис.
— Нашим обов’язком є прикриття повітряного простору від сил та засобів ворога. Працюємо по штурмовикам, гвинтокрилам та БПЛА типу «Орлан», «Zala» та «Ланцет». Для ураження та знищення ворожих повітряних цілей ми застосовуємо ПЗРК «Ігла», «Ігла-1», «Перун», «Стінгер» та «Містраль».
Свій бойовий шлях він починав на Житомирщині і був першим, хто здійснив пуск по ворожому штурмовику.
— На жаль, тоді противник зміг утекти, але потім мої побратими наздогнали не одну ворожу пташку. Майже за два роки від початку широкомасштабного вторгнення, наш дивізіон знищив один Су-34, один Су-35, шість Су-25, чотири Ка-52 «Алігатор», два Мі-24 і 45 БПЛА типу «Орлан», «Zala» та «Ланцет».
Денис вважає, що такий успіх обумовлений тим, що абсолютно всі захисники його батареї — це добровольці: «Люди знали куди вони йдуть і чому це важливо, тому ми всі діємо завжди згуртовано та ніби ми пальці однієї руки».
За словами комбата, на початку вторгнення противник дуже нагло поводився і думав, що зможе залишатися безкарним. Під час Київської кампанії окупанти літали максимально низько над позиціями зенітників. Хід війни змінився тоді, коли у захисників з’явилися ПЗРК «Перун» та «Стінгер».
— Ці комплекси доволі добре «повернули їх на землю». Далі ми відправилися захищати Донеччину і вже тут ми започаткували традицію, що кожен тубус, який результативно відпрацював по ворожій повітряній цілі ми підписуємо та зберігаємо.
Він припускає, що після Перемоги якісь з цих тубусів можуть передати в музеї або вони підуть як сувеніри для самих бійців. «Це все історія нашої важкої боротьби за нашу свободу, тому, вкрай важливо все пам’ятати і розповідати майбутнім поколінням», — каже він.
Командир батареї «Дика качка» сам неодноразово потрапляв під ворожі обстріли некерованими авіаційними ракетами, але зазначає, що кожному зенітнику варто мати величезну відвагу та сміливість, щоб вилізти зі своїм ПЗРК під час обстрілу та здійснити постріл.
— Наші зенітники працюють в парі завжди. Я з побратимом ще на Житомирщині здійснював парний пуск з ПЗРК і на власні очі бачив, як ракета підлітає до гвинтокрила, але в момент підльоту її просте веде в сторону і вона падає.
За словами Дениса, це сталося через те, що противник обладнує свою авіацію бортовими комплексами оборони «Вітебськ».
«А якщо летить друга ракета одразу, то вона може вразити нашу ціль. Як казав один із моїх викладачів, коли я ще був курсантом: «Ваша задача не тільки знищити ворожий літак або гвинтокрил, основне — не допустити йому виконати своє бойове завдання», — пояснюю командир.
В цілому, каже комбат, за два роки його батарея як раз змогла досягти того, що ворожі пілоти дійсно бояться підлітати у зони ураження, натомість відстрілюються просто в поле і повертаються.
Крім цього, зенітник Денис розповів історію знищення одного з ворожих літаків Су-25.
— Мої підлеглі були на позиції і туди залетіли штурмовики Су-25 та почали здійснювати пуски некерованих авіаційних ракет. Після того, як вони відстрілялися і робили коло, щоб повернутися назад, один із пілотів противника зробив «поворот не туди», і пролетів близько у одному кілометрі від моїх зенітників.
Українські захисники не барилися і одразу були готові: коли літак був прямо над зоною ураження, то йому під хвіст залетіла ракета і розірвалася, з гордістю згадує Денис.
Фото автора
