Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Сучасна російська пропаганда продовжує культивувати старий радянський міф про Українську Повстанську Армію як «гітлерівських посіпак», які ніколи не воювали проти нацистів і тільки й робили, що «стріляли у спину» бійцям червоної армії. Не так давно цей міф був поширений і в Україні, внаслідок чого долати його шкідливі наслідки доводиться до сьогодні.
Тим часом збройна боротьба УПА проти нацистських окупантів добре зафіксована в численних німецьких, радянських, польських та власне українських джерелах. Один із численних боїв українських повстанців проти нацистів відбувся 80 років тому, 27 листопада 1943 року, у Чорному Лісі неподалік Станіславова (сучасний Івано-Франківськ). Тоді українським повстанцями вдалося вирватися з ворожого оточення, завдавши противнику суттєвих втрат і врятувавши майже всіх своїх бійців.
27.ХІ в год. 12.30 почався зі всіх сторін несподіваний наступ німців. В той час усі стрільці знаходилися в усіх таборах при обіді, мене самого відтяли в новім таборі. Вбиваючи п’ятьох дістався я до частини, яка знаходилася зразу в паніці, причиною якої був несподіваний напад і цілковите незнання терену. В короткому часі вдалося ситуацію опанувати. (З опису бою групи «Чорні Чорти» з німцями у Чорному Лісі 27 листопада 1943 року (Галузевий державний архів Служби безпеки України. Фонд 13. Спр. 376. Т. 66).
Розпочавши наступ вранці 27 листопада 1943 року від сіл Майдан, Посіч і Завій силами близько 600 бійців німці вже опівдні оточили українських повстанців у таборах у Чорному Лісі. Упівців було майже утричі менше — близько 220 вояків. Це були переважено бійці двох чот, які напередодні прибули з вишкільного куреня «Чорні Чорти» і тому погано ще знали місцевість.
Попри те, що повстанці були в меншості, не орієнтувалися на терені і були несподівано заскочені ворожим нападом близько о пів на першу дня, вони в короткому часі спромоглися організувати оборону і вести кількагодинний бій. Підготувавши у двох точках групи прориву, упівці у вирішальний момент вирвались з ворожого кільця. При цьому вони змогли захопити ворожу радіостанцію.
27 листопада 1943 року в Чорному Лісі відділ УПА (ок. 220 чол.) під командою Різуна звів 5-тигодинний бій з німецькою шуцполіцією силою ок. 600 чол. Втрати ворога: 45 вбито і 15 ранено. Власні втрати: 4 вбиті, в цьому один з чоти узбеків, а 7 ранено. (УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу 1942-1950 рр. Т. 2 (Бойові дії УПА): Збірка документів. Б. м., 1960. С. 28).
Втрати повстанців порівняно з втратами німців були щонайменше утричі меншими. Сотня «Змії» під командуванням «Різуна» (Василя Андрусяка) втратила 4 бійців убитими і мала 7 поранених, а сотня «Месники» під командуванням «Дона» мала 7 убитих і 12 поранених. Натомість німці, за різними даними, втратили від 45 до 60 бійців тільки убитими.
Цей успішний для упівців бій з німецькими карателями був восени 1943 року не поодиноким — тоді збройні дії українських повстанців проти гітлерівців суттєво активізувалися. Лише за жовтень — листопад бійці УПА знищили близько 1,5 тисячі гітлерівців у майже 50 великих боях і близько 125 менших сутичках. Важких втрат зазнавали і самі повстанці, як це сталося під час бою куреня «Кривоніс-ІІ» з великим загоном шуцманів неподалік села Недільна на Самбірщині 29–30 листопада 1943 року. Тоді загинув курінний і майже увесь склад штабу куреня.
В цілому ж бойові дії українських повстанців періоду літа — осені 1943 року переконливо свідчать про активну збройну боротьбу УПА проти гітлерівських окупантів. За увесь час збройної боротьби проти гітлерівців бійці Української Повстанської Армії знищили близько 12 тисяч німецьких окупантів та їхніх союзників, втративши при цьому в боях із суттєво краще озброєним та численнішим ворогом близько 10–12 тисяч бійців.
