Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
80 років тому, 21–22 листопада 1943 року в районі сіл Будераж, Ілляшівка та Батьківці на Рівненщині відбулася Перша конференція поневолених народів Східної Європи і Азії. Наслідком цієї зустрічі стало створення Антибільшовицького блоку народів (АБН) — об’єднання й координаційного центру політичних революційно-визвольних організацій уярмлених більшовицькою росією націй, які ставили за мету визволення з-під панування москви.
Організована та проведена з ініціативи та за дієвої участі очільників революційного (або бандерівського) крила Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії, конференція засвідчила кардинальну трансформацію ідеології українського націоналізму. Саме тоді відбулась остаточна відмова ОУН від тверджень про національну винятковість, авторитаризм і виключний провід партії у визвольній боротьбі за державну незалежність та переорієнтація на організацію спільної боротьби загарбаних і підкорених росією народів за визволення з-під російського імперського ярма.
Тільки національні революції поневолених народів припиняють безглузду воєнну різанину й принесуть світові тривке замирення. Новий міжнародний лад, опертий на шануванні політичних прав кожного народу, дасть кожному народові певні можливості культурного й економічного розвитку. В системі вільних національних держав забезпечується повна воля людині, давленій і експлуатованій досі казарменною системою імперіялізму. Щоб припинити терор, знущання імперіялістів та приспішити революційні події проти імперіялізму, Конференція закликає всі поневолені народи посилити політично революційну боротьбу на своїх теренах для вирівнення натури революційного фронту проти імперіялізму. (Політичні завдання поневолених народів. Постанови І Конференції поневолених народів Східної Европи й Азії (що відбулася в днях 21–22 листопада 1943 року) // Pour la liberté des peuples. 1 січня 1946 року. № 1. С. 85)).
Участь у конференції взяли представники 13 поневолених москвою націй: азербайджанців, грузинів, узбеків, українців, татар, вірменів, білорусів, осетинів, башкирів, кабардинців, казахів, черкесів та чувашів. Головними ворогами-поневолювачами народів конференція проголосила німецьких націонал-соціалістів та російських більшовиків, які розв’язали світову війну, однак не німецький чи російський народи як такі.
В опублікованій у грудні 1943 року в газеті «За Самостійну Україну» замітці про конференцію підкреслювалося, що учасники «висловили глибокий гнів і протест своїх народів проти нечуваного фізичного терору, культурного і національного гніту та економічної експлуатації з боку московського більшовицького імперіалізму». Таке позначення поневолювачів народів, що входили до складу срср, не було випадковим. Незважаючи на відсутність серед делегатів представників росіян, на конференції йшлося про те, що московський імперіалізм за своєю природою є не так російським, як більшовицьким, тож російський народ є таким само пригнобленим більшовиками, як і інші народи радянського союзу.
Засвідчена політична позиція визначила ідеологію створеної за її підсумками міжнародної політичної організації, яка була наочно зафіксована у самій її назві — Антибільшовицький блок народів. У його діяльності, що тривала після Другої світової війни, знайшли своє відображення і розвиток зафіксовані у постановах та відозві конференції політичні ідеї та настанови.
Під гаслами «Свобода народам! Свобода людині!» організація боролась за здобуття незалежності національними республіками, що входили до складу радянського союзу. Політична мета й діяльність АБН не мала антиросійського спрямування й була зосереджена на боротьбі з радянським політичним режимом, повалення якого вважалось запорукою здобуття незалежності всіма поневоленими більшовицькою москвою народами, в тому числі й російським.
Для швидкої й повної перемоги національної революції потрібний один спільний фронт усіх поневолених народів. Тому Конференція вважає необхідним створення спільного комітету народів Східної Европи й Азії, який координувати буде всі національно-революційні сили тих народів, виробити єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний момент дасть гасло до одночасного повстання всіх поневолених народів. (Політичні завдання поневолених народів. Постанови І Конференції поневолених народів Східної Европи й Азії (що відбулася в днях 21–22 листопада 1943 року) // Pour la liberté des peuples. 1 січня 1946 року. № 1. С. 85)).
Після розпаду срср головної мети діяльності АБН було досягнуто — колишні національні республіки, що мали формальні атрибути державності у складі союзу, поновили чи здобули незалежність. З огляду на це 1996 року організацію було розпущено. Тоді здавалось, що з поваленням комуністичного режиму і фактичним програшем срср у Холодній війні конфронтація москви з капіталістичним Заходом назавжди пішла в минуле, а сама російська федерація незворотно стала на шлях демократичного розвитку.
На жаль, сподівання й розрахунки на демократизацію росії виявилися хибними. Після короткого періоду часткової лібералізації 1990-х років від приходу до влади владіміра путіна російська федерація розпочала підготовку до реваншу. Поновлення й посилення протистояння із Заходом, підігрівання тліючих конфліктів на Кавказі та у Придністров’ї, посилення залежності і згодом фактичне поневолення білорусі, агресія проти Грузії у 2008 році й України від 2014 року засвідчили, що імперські прагнення москви закорінені не так в ідеології поваленого комунізму, як у питомо російському імперіалізмі, витоки якого сягають XVIII—ХІХ століть.
Антибільшовицький блок народів, створений у результаті проведеної 80 років тому Першої конференції поневолених народів Східної Європи і Азії, виконав свою історичну місію. Однак визначення московського імперіалізму як суто більшовицького виявилось помилковим, бо після розпаду срср росія продовжила імперську політику як щодо народів, які входять до складу російської федерації, так і щодо сусідніх націй, які здобули незалежні держави після 1991 року.
З огляду на це настанови Антибільшовицького блоку народів у трансформованому вигляді відродились в Антиімперському блоці народів. Він ставить за мету розвал російської федерації, національні революції поневолених росією націй і створення незалежних держав на руїнах цієї новітньої «тюрми народів».
