Про обмеження та складнощі, які вдалося і доводиться долати військовим, а також про один з епізодів випробувань, під час яких завданням F-16 було знищити…
Про значення командно-штабної гри «Кіберджура» для підготовки сучасних фахівців та потребу інтегрувати її напрацювання до шкільної освіти, насамперед дисципліни «Захист України», кореспонденту АрміяInform розповів віцепрезидент Міжнародної академії геоінформатики Іван Галенко.
— Що таке командно-штабна гра «Кіберджура», коли і чому виникла ідея її створення?
— Ідея командно-штабної гри «Кіберджура» виникла 2015 року, коли постала потреба в електронних картах й ефективному їх використанні від часу відсічі російської агресії на сході України. Річ у тім, що у 2014–2015 роках українські військові змогли зупинити московитів саме завдяки ефективній роботі артилерії з використанням цифрових систем.
Їхня радянська артилерія реагувала 20 хвилин, тоді як наша українська артилерія завдяки ГІС АРТА — був тоді такий продукт, тотожний з американським ArcGIS — реагувала за 4-5 хвилин. На війні така різниця в часі дуже суттєва, і саме це дало нам змогу меншими силами зупинити ворожу навалу і перевести війну в позиційний формат. Це показало надзвичайно велике значення цифровізації, використання цифрових карт та геоінформаційних систем у сучасній війні.
— Але як управління вогнем артилерії під час АТО пов’язане з появою гри для школярів?
— Геоінформаційні системи важливі й затребувані насамперед у цивільному житті, тому базові знання й уміння ними користуватись корисні всім випускникам загальноосвітніх шкіл. Тому спочатку ми спробували запропонувати включення їхнього вивчення до шкільної програми, а потім, щоб пришвидшити і полегшити процес впровадження, вирішили пов’язати його з Всеукраїнською дитячо-юнацькою військово-патріотичною грою «Джура».
Так виникла ідея командно-штабної гри «Кіберджура», в межах якої використовуються ті само принципи і почасти технології, що й в управлінні сучасним боєм, сучасними видами зброї. Там використовуються ті самі принципи і те саме інформаційне середовище, уніфікована інформаційна платформа. Зрештою ця ідея спрацювала і почала втілюватися в життя, коли американці надали загальноосвітнім школам України право безоплатного доступу до системи ArcGIS.
— Яким є базовий рівень входу? Що має знати початківець, щоб долучитися до гри «Кіберджура»?
— Якось я провів експеримент для учнів 6-7 класів, давши їм завдання відтворити життєвий шлях Лесі Українки в StoryMaps. Й ось без жодної комунікації з учителем, без додаткових консультацій дві дівчинки — одна зі Львова, інша з села на Тернопільщині — блискуче впорались із цим завданням. Коли в них виникла потреба з’ясувати, як працює карта в StoryMaps, я сконтактував їх з ліцеїстом, учнем 10 класу, який швидко все пояснив. На виході ми отримали чудовий результат.
Тобто учасникам гри потрібно дати завдання, зорієнтувати в загальних принципах побудови та функціонування інформаційного середовища — і далі вони самі чудово з усім упораються, допомагаючи одне одному. Основний методичний підхід — надати доступ до середовища і право вільно в ньому працювати, не заважати зайвими настановами та рекомендаціями. Шляхом спроб та помилок і взаємодопомоги діти самі з усім впораються.
— Чи включена зараз «Кіберджура» до системи шкільної освіти, насамперед цікавить предмет «Захист України»?
— Зараз гра «Кіберджура» проводиться у межах позакласних заходів, гуртків. Це ініціатива групи відповідальних і заповзятих викладачів. У межах тієї автономності, яка надана зараз законодавством про середнього світу, вони організовують і проводять цю гру, надаючи дітям нові знання, формуючи ті навички й уміння, які зроблять їх конкурентоспроможними у сучасному світі.
Для війська ж важливо, що у межах гри відбувається опанування тих інформаційних технологій, які використовуються у збройних силах усіх провідних країн світу. Тобто під час командно-штабної гри «Кіберджура» відбувається початкове базове опанування основ кібернетичних військово-технічних спеціальностей. Учень, який грав у «Кіберджуру», легше опанує управління БПЛА чи координування артилерійського вогню. Тому, на мій погляд, у перспективі слід інтегрувати напрацювання «Кіберджури» до шкільного предмета «Захист України».
В цілому ж у межах гри інтегровані знання з таких дисциплін, як інформатика, географія, історія, Захист України. Вона передбачає й опанування сучасних технологій, і розвиток критичного мислення, і національно-патріотичне виховання, та української ідентичності тощо.
— Чи є приклади подібних ініціатив за кордоном, у країнах НАТО, наприклад? Чи цікавлять наші здобутки іноземних партнерів?
— У грі «Кіберджура» ми, наскільки я можу судити, виступаємо першопрохідцями, новаторами. Власне, так сталося у багатьох сферах від початку війни з росією — не тільки ми вчимося у військових НАТО, але і їм уже є багато чого повчитися у нас. Наприклад, у «Кіберджури» наявні основні елементи автоматизованої системи управління військами «Славутич», це значною мірою унікальний і недешевий продукт, отримати доступ до нього на рівні школи — це дуже велике досягнення.
Крім того, далеко не всі іноземні навчальні заклади можуть дозволити собі оплатити доступ до ArcGIS, це теж дорогий продукт. Тому українським школярам дуже пощастило в цьому плані, що вони мають безоплатний доступ до цих новітніх технологій і, відповідно, мають змогу їх опановувати, на відміну від їхніх однолітків з-за кордону.
Однак, попри це, «Кіберджура» справді викликає інтерес за кордоном. Найбільше просунулися в цьому плані поляки та литовці, ми вже готуємо з ними спільний міжнародний проєкт. Думаю, невдовзі до них почнуть долучатися й інші країни ЄС.
