Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
російські пропагандисти показали по зомбоящику феєричний за своєю кринжовістю репортаж про те, як «щедро» обдаровують сім’ї ліквідованих на «есвео» окупантів. Як компенсацію за загибель їхніх родичів у злочинній війні проти України вони отримали… холодильники.
Цю неймовірну «благодійну акцію» влаштували на тимчасово окупованій Луганщині, де триває планове знищення чоловічого населення, яке масово женуть на фронт гинути за недоімперію.
Один із призів холодильників передали Ірині Вербовській — дружині окупанта, який, як стверджують пропагандисти, пішов воювати проти України ще у 2014-му та безславно загинув торік. У сюжеті жінка дякує окупаційній владі за такий неймовірний подарунок.
«Спасибо огромное! Правда! От всей души, от всего сердца!» — говорить, усміхаючись на камеру, місцевим «журналістам» вдова та матір трьох дітей. «Семьи погибших тяжело переживают горечь невосполнимой утраты. Подобные визиты заставляют их чаще улыбаться», — слізно підсумовує журналіст.
Такий він, бартер по-російськи. Звичайно, холодильник — це далеко не біла «Лада», але й не пакет пельменів як у Туві чи ковбаса й паштет у Владивостоці. Хоча, зважаючи на втрати, дуже сумнівно, що російський автопром узагалі коли-небудь зможе впоратися з таким «попитом» на свою продукцію.
